Солдат Вадим Хлівчук на псевдо Одіссей загинув внаслідок танкового обстрілу 1 серпня 2022 року поблизу села Вірнопілля Харківської області. Воїну було 47 років.

Народився Вадим у селі Великий Дальник на Одещині. Був віруючою людиною. В мирному житті працював сантехніком.

Свій шлях воїна Вадим розпочав ще у 2014 році. Пішов боронити Україну у складі 8-го окремого добровольчого батальйону «Аратта», був розвідником, воював на Донецькому напрямку. Контузії та поранення не зупиняли бійця і він щоразу, трішки оговтавшись, повертався на передову. Під час повномасштабної війни служив у 49-му окремому стрілецькому батальйоні «Карпатська Січ» імені Олега Куцина на посаді розвідника-кулеметника та командира відділення.

«Він завжди відстоював українське. Вчив бійців, що ми повинні відчути, що ми є нація, що на нас ніяк не мають впливати росіяни, бо вони нав’язують нам свою культуру, щоб викорінити нашу», – написала племінниця Ольга.

«З Одіссеєм ми познайомились ще в 2015 році. Були разом бійцями 8-го окремого батальйону. Разом виконували бойові завдання та брали участь в бойових діях в Широкиному біля Маріуполя. Псевдо Одіссей дійсно йому відповідає. Він наче прийшов до нас з давньої Греції, з міфу. Завжди виділявся активністю та ініціативністю. Завжди був попереду, іноді здавалося, що він просто як таран іде, немов страху немає… Він завжди турбувався про друзів. Всі добре відгукувалися про нього. У нашій сотні він був одним із таких стовпів, на яких всі опирались. Працював і з кулеметом, і з ПКМ, і з утьосом. Йому на утьос зробили ручки і він носив його як рюкзак. Вадим завжди про фізичну форму турбувався. В нас завжди була руханка в батальйоні, коли не було бойових дій. Одіссей не просто ходив на руханку, він брав бронежилет і кілька кілометрів бігав у ньому. Так він фізично себе загартовував на витривалість», – поділився спогадами побратим Лев.

«Вірив у те, що робить, знав, що робить, завжди був попереду всіх. З ним було не страшно йти в бій. Таких людей можна зустріти лише на війні», – додав побратим Демон.

«Був дуже начитаний, розумний, багато дискутував з побратимами. У одному селі в зоні бойових дій, поки там була ціла бібліотека, він брав книги з історії України та української літератури і після прочитання повертав назад. Відчувалось, що він лідер, справжній командир з внутрішньою силою, яка притягувала», – сказав ще один побратим.

За мужність і стійкість бійця посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Вадима у рідному селі.

У захисника залишились мама, сестра та племінники.

У вересні 2022 року в рідному селі Вадима Хлівчука вулицю Тераспільську перейменували на його честь.