Лейтенант Вадим Фокша, позивний Делфі, загинув 8 травня 2022 року в місті Маріуполі Донецької області в результаті влучання ворожої авіабомби в бункер комбінату «Азовсталь». Захиснику був 31 рік.

Вадим народися в селі Садове Запорізької області. Був наймолодшим із трьох братів. Закінчив Токмацький механічний фаховий коледж і факультет комп'ютерних наук Таврійського державного агротехнологічного університет ім. Д. Моторного. Півтора року працював учителем. Пройшов строкову службу в лавах зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 72-гої окремої механізованої бригади. У 2018-му приєднався до полку «Азов».

Після початку повномасштабного вторгнення брав участь в обороні «Азовсталі», займався евакуацією цивільного населення та поранених воїнів з Маріуполя. У квітні 2022 року на «Азовсталі» йому було присвоєно звання лейтенанта.

«Син змалечку любив свободу. У три роки «мандрував». Ми на той час жили у Бердянську. У садочку, бувало, вибере момент і вийде за межі території. А там на автобус і додому або до моря. Коли вперше таке сталося, думали вже звертатися в поліцію. Прибігаю в гуртожиток, а він сидить на ліжку. Якась тьотя підказала, як добратися додому. Ця любов до волі і свободи у нього не зникла і в дорослому житті. Вадим мав рішучий характер, загострене відчуття справедливості. Займався боксом, важкою атлетикою, цікавився футболом, полюбляв їзду на мотоциклі», – розповіла мати Світлана Фокша.

За її словами, Вадим міг зробити все: перекрити дах, побудувати погріб, облаштувати зовнішнє відеоспостереження, покласти кафель, відремонтувати автомобіль і комп'ютер.

«Син з оточеного Маріуполя телефонував рідко, більше писав. Я йому наголошувала, що головне, це життя. А він 6 травня написав: «Важливіше за життя – честь. Наш внесок та жертва не можуть бути даремними. Про це пам’ятатимуть наші нащадки». А наступного дня вже не було від нього повідомлень. Мої старші сини сказали, що в бункер влучила авіабомба. Але, заспокоїли, що він може витримати атомну бомбу. 16 травня приїхав старший син і повідомив, що Вадим загинув. Я двічі здала ДНК. Саме по останньому і ДНК внука було повне співпадіння», – каже мама.

У Вадима були великі плани на майбутнє. Мріяв подорожувати світом.

«Якщо ж зі мною щось станеться, мамо, обіцяй, що це зробиш ти, що будеш жити на «повну». І було ще одне прохання: «Мама, придивися за моїм синочком, візьмеш участь у його вихованні, щоб виріс таким, як ти виховала мене». І я роблю це. Забираю внука Олега на канікули. Ми виїхали з окупації в одне селище. Тут є Алея слави Героям, на якій виділили місце і для фотографії Вадима. Є хоч куди покласти квіти. І тепер, як приїжджає внук, ми йдемо туди. Олег обіймає портрет тата», – розповідає Світлана.

18 березня 2023 року на Байковому цвинтарі у столиці пройшла кремація останків полеглого воїна. Урна з прахом буде похована на Національному військовому меморіальному кладовищі. Інформація про Вадима Фокшу додана до електронної призми, яка розташована на бульварі Шевченка біля Запорізької міської ради.

У Вадима залишилися мама, двоє старших братів, дружина і син.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.