15 березня 2022 у двір 66-річної Тетяни Топоркової на вулиці Яровій у Гостомелі прилетів снаряд. Вибуховою хвилею жінку відкинуло на кілька метрів, вона отримала черепно-мозкову травму і знепритомніла. Через постійні обстріли викликати медиків було неможливо. Сусіди намагалися врятувати життя Тетяни, але 17 березня вона померла.

Син загиблої Олександр пригадує, як 24 лютого, у перший день повномасштабної війни, прийшов до мами. Часто так робив дорогою на роботу: «Я зайшов попити кави, поговорити. Раптом ми почули якісь дивні звуки, схожі на вибухи. Почали здійматися стовпи диму, ми вийшли на вулицю й побачили, що аеропорт уже горить».

Тетяна з чоловіком евакуйовуватися не хотіли. Мали господарство – курей, качок. Не хотіли й собаку з котом залишати. Олександр сказав батькам зібрати документи й ховатися в підвалі, а сам пішов до дружини з дочкою, сім'я жила в районі склозаводу в Гостомелі. Зв’язок із мамою був до кінця лютого. З 5 по 9 березня Олександр та його рідні ховалися в підвалі свого багатоквартирного будинку. Тривали постійні обстріли, російські окупанти поселилися в квартирах, виламували двері, виносили речі.

«10 березня я відправив дружину й дочку в евакуацію, 12 березня виїхав сам. Увечері того дня у мене вже з’явилася можливість включити телефон, щоби подзвонити до мами. Я її попросив, щоб вони з вітчимом виїжджали. Але мама сказала, що залишаться і що все буде добре. 15 березня я маму набрав зранку, вона не відповідала, а після обіду вже відповів сусід і сказав, що у двір прилетів снаряд. Потрапив у сарай, поряд з яким вони на мангалі готували їсти. Маму ще намагалися рятувати, але безуспішно. Собаку також вбило, кішку, розірвану, знайшли за 10 метрів. Від сараю нічого не лишилося», – розповів Олександр.

43 роки Тетяна пропрацювала в міжнародному аеропорту «Антонов» у відділі технічного контролю. Після пенсії поралася по господарству, дуже любила квіти.

«У мами біля будинку все було у квітах, у неї був найкращий квітник на вулиці. Всі сусіди захоплювалися. Мама, як мурашка працювала. А ще вона пекла для мене найсмачніші в світі торти. Я в неї єдиний син і вона мене часто балувала випічкою», – пригадав Олександр.

Тетяну спочатку сусіди поховали в дворі, а після звільнення Гостомеля від російських окупантів –перепоховали. У неї залишилися син та двоє онуків – 22 і 10 років.