56-річну Тетяну Шипило закатували російські військові в Бучі. Жінку вбили разом із чоловіком Володимиром, сином Андрієм та свояком Олегом в другій половині березня 2022 року. Після звільнення українськими військами Бучі їхні обгорілі тіла знайшли на перехресті вулиць Івана Франка та Старояблунської.

Тетяна Шипило родом з села Халча Обухівського району. Після закінчення Ржищівського педагогічного училища її скерували на роботу в школу-інтернат у Бучі. Там вона познайомилась із Володимиром Шипилом, вийшла заміж і з того часу жила і вчителювала у цьому місті. Згодом у подружжя народився син Андрій.

Вікторія Паєнтко працювала з Тетяною у Бучанській гімназії №2. Вона пригадує: «Це був 2007 рік. Я викладала хімію, а Тетяна працювала вчителькою молодших класів. Тетяна Іванівна була українкою не за розкладом: берегиня родинного вогнища, домашня, сімейна, тиха, спокійна. ЇЇ дуже любили діти і ця любов була взаємною. Коли я заходила в клас до Тетяни Іванівни, там пахнуло домом».

Колега Тетяни також розповіла, що вона її підтримувала і допомагала як наставниця, була світлою людиною, доброю вчителькою і завжди говорила лише українською мовою.

«Коли не стало нашої мами у 2010 році, ми вже були дорослі, але у нас не було такого дня, щоб не зідзвонилися. Коли вона приїжджала до мене в гості, я відразу відчувала себе молодшою сестричкою. Таня приїхала, а значить можна відпочити. Вона мила посуд, готувала їсти. Це була моя опора, найближча людина, з якою говорили щодня. Ми знали, хто що готує на сніданок, обід, вечерю, а тепер – все…», – сказала сестра Тетяни Олена Ситник.

Олена також розповіла, що, крім роботи, Тетяна любила пекти, садила город та вирощувала квіти біля будинку. Сусіди, пригадуючи родину Шипило, кажуть, що це були дуже порядні і гарні люди. Після трагедії їм страшно ходити повз їхній будинок, який осунувся та заріс чагарниками.