43-річна Тетяна Перебийніс загинула 6 березня 2022 року в селі Романівка на Київщині. Того дня вона зі своїми дітьми Микитою та Алісою намагалися евакуюватися з Ірпеня. У супроводі двох сусідів вони виїхали в бік села Стоянка, однак виявилося, що його захопили окупанти. Тетяна вирішила покинути авто. Разом з дітьми пішла у напрямку села Романівка. Там родина потрапила під мінометний обстріл. Один із снарядів влучив поряд з Тетяною, Микитою й Алісою. Уламки смертельно поранили їх. Разом з ними загинув і волонтер, що вивів їх з-під Романівського мосту.

«Востаннє ми говорили з дружиною 5 березня. Обговорювали план евакуації. Я вибачився, що мене немає поряд. На той момент був у Донецьку із хворою матір'ю. Ми усі використовували сервіс гугл-геолокація, який показує останню точку перебування людини. О 9:00 6 березня телефон Тетяни оновив координати в районі села Романівка, а о 9:30 перемістився у 7-му лікарню міста Києва. Смартфони дітей були вимкнені. А потім журналістка The New York Times, яка стала очевидицею подій, виклала у твітер фото моїх рідних…», – розповів Сергій Перебийніс, чоловік Тетяни.

Тетяна була родом із Донецька. Навчалася у Донецькому національному університеті, де здобула фах бухгалтера. У 1999 році познайомилась з майбутнім чоловіком Сергієм. У подружжя народилися двоє дітей – син Микита і донька Аліса. У Донецьку Тетяна працювала бухгалтеркою, директоркою будівельної фірми. В 2014 родина була змушена виїхати з окупованого міста до Києва, а згодом – до Ірпеня. У столиці Тетяна працювала бухгалтеркою в ІТ-компанії, а згодом обійняла посаду фінансової директорки.

Згадуючи дружину, Сергій каже, що вона завжди йому в усьому допомагала.

«Тетяна завжди була новаторкою. Вона завжди пробувала щось нове, якісь нові технологічні девайси, дуже любила прогрес. Завжди купляла новинки і ми разом їх тестували. Останні три роки ми жили, як ідеальна родина. Придбали другого собаку, й у нас було два йорки. У нас нарешті був свій дім, достаток, ми мали можливість жити і робити все, що хотіли. Любили спільний відпочинок – кататися на велосипедах, займатися спортом. Багато подорожували за кордоном. Ми мріяли зустріти старість разом, придбати будиночок десь біля моря – в Україні, Італії чи Іспанії. Ми були дуже щасливі», – сказав Сергій.

Колега та подруга Тетяни Вікторія Ісаєва додала, що Тетяна ніколи не зупинялася на досягнутому.

«Тетяна була дуже цілеспрямованою людиною, як у роботі, так і в особистому житті. Вона завжди бачила результат, до якого йшла. Таня розбиралась у бухгалтерському обліку кількох країн. Володіла фантастичним вмінням обʼєднати людей, чітко окреслити їм шлях та мету, а також подарувати віру та впевненість. Вона багато вчилась, наприклад, ходила на уроки англійської мови після роботи… В неї якось так складалось, вона вміла так організувати свій час, що вистачало на все».

Тетяну та її дітей поховали на цвинтарі під Обуховом Київської області.

У загиблої залишилися чоловік, батьки, друзі, колеги.