Життя 55-річної Тетяни Тимошенко відібрав російський удар по житловому будинку на вулиці Чорновола, 15 у Чернігові 3 березня 2022 року. Вона загинула у квартирі разом зі своїм цивільним чоловіком Віталієм Ковальчуком.

Тіло Тетяни дістали лише на 40-й день. Чернігівщину звільнили від російських військових і з’явилася можливість приїхати техніці, що здатна підіймати плити на високих поверхах.

Поховали загиблу в рідному селі Лошнів на Тернопільщині. Попрощатися прийшло все село, Тетяну там дуже любили.

«Наших батьків у 1940-х роках силоміць переселили з Люблінського повіту, що в Польщі, у це село. Мама Тетяни багато років була головою сільради, її любили й поважали. Від неї Тетяна успадкувала прекрасний голос. Співала в лемківському гурті. Була спортивною, дуже активною», – пригадала двоюрідна сестра Наталя.

Тетяна мріяла стати історикинею і після школи поїхала в Чернігів, де вступила до педагогічного інституту. Одружилася, народила дітей. Згодом подружжя розлучилося. Через деякий час Тетяна знайшла нове кохання – Віталія Ковальчука.

Майже 30 років Тетяна викладала і керувала практикою в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка.

«Була надзвичайно доброю, щирою. Мала тяжке життя, але ніколи не жалілася. Її обожнювали студенти. Була викладачкою від Бога...», – розповіла Наталя.

«Одна із сусідок називала мою маму «пані Тетяна». Колись у Чернігові це було незвично, але мені дуже подобалося. Моя мама, пані Тетяна, була доброю і мудрою. Сильною особистістю. Її не зламали всі виклики, пов'язані з народженням важкохворої дочки – моєї старшої сестри Світлани. Мама знала сотні українських пісень. Саме з пісні в її виконанні я в один із своїх днів народження дізнався, що я – «ангел» і мама буде завжди мною пишатися...

Моя мама, пані Тетяна, немов магніт притягувала людей. Довго я не міг зрозуміти, завдяки чому вона була цікавою і для юних студентів, і для літніх людей. А потім знайшов відповідь: мама з усіма була щирою. Вміла слухати, співпереживати, підтримати. Вона долучалася до студентських ініціатив, брала участь у творчих конкурсах. Робота для неї була не обов'язком, а радістю… Мамо, для тебе я був ангелом, а ти для мене – Оберегом! Вічним! Дякую, рідна!»

У Тетяни залишилися син, брат й інші родичі.