Молодший сержант Тарас Кадук на псевдо Кадік поліг 7 вересня 2024 року поблизу міста Новогродівка Покровського району Донеччини. Він отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу позицій. У серпні захиснику виповнилося 27 років.

Тарас був родом з міста Івано-Франківська. Закінчив Івано-Франківський професійний будівельний ліцей та здобув професії столяра та паркетника. У цивільному житті працював водієм-експедитором на підприємстві «Асканія». Захоплювався баскетболом.

Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем Десантно-штурмових військ ЗСУ. Службу проходив у 25-ій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Обіймав посаду командира бойової машини-командира парашутно-десантного відділення.

«Мій чоловік був надзвичайною людиною. Щирий, розумний, сміливий, хороший чоловік, люблячий батько. Він мужньо боронив Батьківщину. До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. З честю та гідністю виконав свій обов'язок громадянина України, патріота щодо захисту своєї держави», – зазначила Тетяна Кадук.

Посмертно Кадука Тараса Романовича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали десантника в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.

У воїна залишились мама, сестра, брат, дружина і син.