50-річний солдат Тарас Фолюш загинув 21 березня 2022 року поблизу села Новоолександрівка на Луганщині. За словами побратимів, відбувся штурм противника переважаючими силами. Тарас вважався безвісти зниклим 2,5 роки, допоки не відбувся обмін тілами. Експертиза зазначила смерть від осколкового ураження.

Тарас народився у місті Львові. Після цього сім'я переїхала в село Малі Грибовичі. Навчався у середній загальноосвітній школі у Малих та Великих Грибовичах. Опанував професію будівельника у Львівському вищому професійному училищі №48. У ранньому віці цікавився радіоелектронікою та фотографією, мав аналоговий фотоапарат і займався ручною хімічною обробкою знімків. Працював у будівельній галузі. Спочатку був маляром та розписував львівські церкви. Згодом опанував інші будівельні навички. Захоплювався своєю справою, був майстром на всі руки, розумівся у всіх аспектах будівництва та ремонту. Майже власноруч збудував новий будинок у своєму рідному селі. Завжди мав активну громадянську позицію, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності.

24 лютого 2022 року без роздумів чоловік пішов до військкомату та долучився до лав ЗСУ. Службу проходив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Обіймав посаду старшого стрільця. Разом із побратимами боронив Східний напрямок фронту.

«Мій батько був дуже доброю людиною, завжди допомагав іншим, близьким та незнайомцям. Він мав великий авторитет у своїй професії, у нього завжди питали пораду. Він дуже багато працював, щоб забезпечити свою велику сім'ю всім необхідним. Був патріотом своєї країни. Він завжди залишиться взірцем для своїх дітей», – розповів син загиблого Володимир.

«Ми прожили з чоловіком рівно 25 щасливих років, виховали двох чудових дітей, заради яких Тарас був готовий на все. Він був справді люблячим чоловіком, турботливим батьком, дбайливим сином. Завжди був дуже позитивним, любив жартувати. Попри велику зайнятість на роботі, сім'я для нього була завжди найважливіша. Згадуються чудові спільні подорожі, сімейні вечори, недільні прогулянки. А скільки ще планів було попереду… але, на жаль, війна все змінила, розділивши наше життя на до і після…» – поділилась дружина Наталія.

Посмертно захисник нагороджений відзнакою «Почесний знак Святого Юрія» та орденом «Хрест Героя».

Поховали Тараса на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.

У нього залишились батьки, дружина, донька, син, три сестри та брат.