61-річна Світлана Тютюнник загинула 16 квітня у лісі неподалік села Співаківка на Харківщині. Автомобіль, в якому жінка з родиною намагалась евакуюватися, обстріляли росіяни.

«Коли в’їхали у ліс, нас обстріляла диверсійна група російських військових. Не було жодних попереджувальних пострілів – ми лише почули, як сиплеться лобове скло. Мама отримала поранення у голову. Знепритомніла. Мені прострелили обидві ноги. Незважаючи на те, що автомобіль був, як решето, двигун і колеса вціліли. Ми дісталися до блокпоста з українськими військовими. Мама ще дихала, але невдовзі від численних вогнепальних поранень померла», – розповіла про ті страшні події донька загиблої Юлія Ліпунова.

Далі авто довелось покинути. З простреленими гомілками Юлія, її чоловік та донька Поліна перейшли вбрід річку. Вони несли на руках мертву Світлану. На іншому березі їх зустріли друзі. На їхньому авто тіло жінки привезли у Красноград (Харківщина), де її й поховали.

Світлана Тютюнник працювала інженеркою-метрологинею на Ізюмському оптико-механічному заводі. Останні роки перебувала на пенсії та допомагала доньці Юлії виховувати онуку.

«Ми мала все – будинок, авто, облаштований побут. Мешкали всі разом, допомагали один одному. Мама розумілась у медицині – чоча мама не була медиком, але багато читала. Частенько сусіди приходили до неї за порадами», – розповіла донька Юлія.

Чоловік Світлани Володимир загинув 8 березня від мінометного обстрілу у селі Співаківка, куди родина переїхала з Ізюма. Ще півтора місяці після його смерті вони залишались там, жили під обстрілами. Над головами літали снаряди, не було ні їжі, ні зв'язку. 16 квітня наважились на евакуацію, яка й стала фатальною…

Юлія важко переживає біль втрати мами. «Вона була світла та доброзичлива людина, яка допомагала усім, хто б не звертався», – сказала жінка.