Життя Світлани Левицької відібрав російський удар безпілотниками по житловому будинку у місті Суми 30 січня 2025 року. Поруч загинув її чоловік Олександр. Підлога разом із диваном, на якому вони були, впала з восьмого на перший поверх.

Світлані був 61 рік. Народилась у місті Суми. Мала середню спеціальну освіту за природничою спеціальністю й незакінчену вищу в Сумському державному педагогічному університеті. Любила домашні рослини. Рідні кажуть – у її помешканні був просто таки ботанічний сад, що вражав своїм різноманіттям.

На пенсії Світлана вирощувала квіти і розсаду й реалізувала їх на місцевому ринку. Пекла кондитерські вироби на замовлення. Була творчою людиною.

«Мама була дуже доброю, ніколи ми не чули від неї крику. Привчала й нас із братом до творчості. Підтримувала наші починання – гуртки, які були для нас бажані, ми відвідували. Щотижня ходили разом на вистави, до філармонії. Саме мама стала першоджерелом вибору моєї творчої професії скрипальки. Вона теж володіла скрипкою, тож готувала мене до конкурсів – і в музичній школі, і в музичному училищі. Дуже любила нас із братом. А ще більше наших дітей – своїх онуків. Гарно малювала і навчила цьому мою донечку, що стало стартом для неї у виборі майбутньої професії. Збирала сімейний фотоархів, старих фото у сімейних альбомах було не злічити, але тепер все пропало під завалами… Ми приходимо до зруйнованої будівлі, аби хоч щось знайти», – розповіла донька Вероніка.

Поховали Світлану в місті Суми. У неї залишились донька, син й онуки.