32-річний молодший лейтенант Святослав Алексапольський, позивний Свят, загинув 29 серпня 2022 року під час звільнення Миколаївщини. Коли біля села Новогригорівка він надавав медичну допомогу побратимам, почався ворожий артилерійський обстріл. Офіцер отримав смертельні осколкові поранення.

Святослав народився у Саках в українському Криму. Навчався в українських класах кількох кримських шкіл та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей. Цікавився історією, бойовими мистецтвами та зброєю, добре знав англійську, грав у шахи. Займався пішим туризмом, регулярно ходив у гори. Багато читав, писав вірші. Захоплювався спортом. Займався футболом, боксом, греко-римською боротьбою, карате, паркуром, тайським боксом, кікбоксингом, панкратіоном, джиу-джитсу, бігом. У 2009-му проходив строкову службу. Через рік підписав контракт із в/ч 3009 у Сімферополі. Був розвідником. У 2012-му здобув освіту за спеціальністю «Туризм» у Кримській філії КНУКІМ. Мріяв побачити світ, навіть отримав паспорт моряка. Був відомим ультрас сімферопольського клубу «Таврія». Попри погрози всіляко виборював державність в Криму під час Євромайдану. Його почала переслідувати окупаційна влада, тому з родиною виїхав до Львова.

Свят приєднався до «Азову». Навчався ковальській справі та працював у львівській кузні. У 2017-му підписав контракт із 25-ю окремою повітрянодесантною бригадою, потім перевівся до 95-ї десантно-штурмової бригади. Брав участь в АТО/ООС.

У 2020 році звільнився в запас та вступив до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Закінчив курс ведення підприємницької діяльності – в майбутньому планував відкрити центри для навчання цивільних тактичній медицині. Пройшов ІТ-курси. Працював у компанії Solvd Inc.

З перших днів повномасштабної війни Свят знову став на захист України. Спочатку проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, разом з якими брав участь у визволенні Київщини. Потім долучився до 126-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Влітку Свят закінчив військову кафедру. Зразково виконував обов’язки командира розвідувального взводу.

«Це була людина з великої літери, яка завжди рвалася в бій, була максимально активною, готовою до виконання будь-яких завдань. Святік був дуже гарною, доброю, щирою, енергійною, культурною та вихованою людиною з високими моральними цінностями, особливою харизмою та відмінним почуттям гумору. Він був із тих, хто завжди був готовий допомогти. Справжній патріот своєї країни», – написав побратим Євген.

«Святослав для мене – відкриття, що можна бути настільки безстрашним, мужнім, сильним – морально та фізично, Захоплювала його мудрість та ерудованість, впевненість у власних силах, прагнення нових знань. З ним усе ставало на свої місця. Він показав багатьом, що розвиватися, ставати сильнішими, змінювати власне життя ніколи не пізно. Це дуже велика втрата для нас усіх. Святослав загинув як Герой, залишившись вірним своїм переконанням не на словах, а на ділі», – зазначила кохана Анна.

Офіцера кремували в Одесі. Частина праху поховали на Байковому кладовищі, іншу рідні планують розвіяти у Криму та Греції.

Посмертно молодший сержант Алексапольський отримав звання Героя України.

У Святослава залишилися мама, брат і кохана.