Сержант Степан Єрьоменко загинув 11 травня 2022 року на металургійному комбінаті «Азовсталь» в місті Маріуполі Донецької області. О 14:30 під час виконання бойового завдання потрапив під авіаційний удар противника. Отримав смертельну вибухову травму. Захиснику був 31 рік.

Степан народився в Маріуполі. Навчався там у школі №51. Закінчив Маріупольський гуманітарний університет по спеціалізації «міжнародні відносини». На початку російсько-української війни у 2014-му захищав рідне місто, отримав поранення. Через 2 роки став провідним спеціалістом у кінологічному центрі Національної поліції України у Маріуполі. Із квітня 2021-го служив начальником 1-ої кінологічної групи кінологічного взводу 12-ої бригади оперативного призначення НГУ.

«Стьопа в мене був єдиною дитиною. Ім’я йому дала на честь мого батька. Вони з мамою загинули в ДТП, за чотири роки до народження Стьопи. Я йому багато про них розповідала і він дуже хотів бути схожим на дідуся. Коли синові було 8 років, поховала чоловіка. Тому дитину виховувала одна. Стьопа виріс добрим, справедливим і відповідальним. Мав почуття гумору, яке всім дуже подобалося. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Через всі ці якості у нього було багато друзів. Змалечку любив тварин. Особливо собак і котів. І вони це відчували. Поки йде зі школи, обов’язково за ним вчепиться якийсь котик. А собаки у нас вдома були завжди. Бо я – кінолог з багаторічним стажем. Захоплення собаками передалося і синові. Із 16 років почав мені допомагати на дресмайданчику. Відвідував різні кінологічні семінари, став інструктором з дресирування за багатьма напрямками. Був членом кінологічної спілки України. Попри отриману професію політолога, синові до душі була кінологічна справа. І я тому не заперечувала. Я була виконавчим директором кінологічного відділення в Маріуполі. Разом ми досягали високих результатів. Організовували різні заходи, виставки, змагання», – розповіла Алла Єрьоменко.

З перших годин повномасштабного вторгнення Степан захищав Маріуполь. Із квітня разом з іншими захисниками міста перебував на «Азовсталі» із 14 службовими собаками.

«Востаннє я говорила з сином 7 травня. Розповідав: «Дуже тяжко, постійні обстріли. Із кінця квітня в нас немає ні їсти, ані пити. Все, що мали, ділили з цивільними, які тут перебувають. Найтяжче без води. Збираємо дощову. Але я тримаюся, бо дуже всіх вас люблю». Мав на увазі мене, дружину і донечку Софійку. Вона народилася 11 травня 2021 року. Стьопа її бачив дев’ятимісячною. І саме 11 травня, через рік, загинув. Ми про це дізналися наприкінці місяця. Самі. Я почала дзвонити на гарячу лінію, коли з «Азовсталі» виводили наших полонених, Тоді мені й сказали, що Стьопа загинув від авіабомби… Його улюблений собака Фігаро щось відчував незадовго до повномасштабного вторгнення. У нього безпричинно з очей капали сльози. А за два тижні до загибелі Стьопи ходив за мною, лягав біля ніг. Я постійно відчувала тривогу. Особливо на початку травня. Так хотілося міцно обійняти сина й не відпускати. Такого сина, як був у мене, мати за щастя. Тепер він – янгол-охоронець для нашої Софійки», – додала мама захисника.

Воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У Степана залишилися мати, дружина та донечка Софія.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.