Софія Заєць загинула від авіаударів російської армії по селу Чорне Купʼянського району Харківщини. 15 лютого 2024-го ворог скинув туди керовані авіабомби. Поряд із дівчиною обірвалося життя її тітки і хрещеного: Тетяни і Сергія Єрохіних.

Дім Єрохіних дуже пошкодило ще вранці того ж дня – дві КАБи-250 прилетіли по сусідству. Іще одна бомба калібром 500 кілограмів лежала неподалік, не розірвалась. Софія з тіткою і дядьком вирішили виїздити до Харкова.

«Коли вже після обіду, близько 16:30, зібрали речі і сідали у машину, російська військові випустили ще дві КАБи. Одна бомба потрапила у наш дім, друга – у машину. Сусіди, з якими планували їхати, чекали в своєму авто, їх поранених забрала «швидка», а моїх рідних – уже ні», – сказала двоюрідна сестра Софії, Юлія.

24 березня 2024 року Софії Заєць мало би виповнитися 18. Вона була родом із села Довжанка Купʼянського району. Навчалась на першому курсі Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, вивчала історію. Мріяла стати психологинею і допомагати іншим. Рідні лагідно називали її Сонею. Вона – старша дочка у багатодітній родині.

«Це була дуже серйозна дівчинка, відповідальна, наполеглива, добра і справедлива. Зростала справжньою патріоткою. Мої батьки піклувалися про неї. Вона у них жила, мала окрему кімнату, гарний інтернет для онлайн-занять. Їй там подобалося. Соня ще казала: «Тепер це мій дім», – додала Юлія.

У Софії Заєць залишилися мама, бабуся, сестри Аня і Віка, братик Нікіта.