Сергія Сидоренка російські військові закатували в його власному будинку в Бучі 22 березня 2022 року. Окупанти вбили також його дружину Лідію. Щоби приховати свій злочин, росіяни намагалися спалити тіла подружжя на перехресті вулиць Старояблонської та Івана Франка.

«26 березня подзвонив сусід і сказав, що батьків розстріляли. Вони – не випадкові жертви. Росіяни знищували всіх, хто підпадав під категорії – активісти, учасники бойових дій, правоохоронці, освітяни. Мій батько був учасником Революції Гідності. Він завжди мав патріотичну та стійку громадянську позицію. А мама його завжди підтримувала», – розповіла донька загиблого Тетяна Наумова.

Сергієві Сидоренку було 65 років. Спершу він працював на авіазаводі «Антонов», потім понад 20 років – у Київському облгазі. Під час пенсії влаштувався охоронцем на підприємство, що виготовляло металеві вироби.

Разом із дружиною Сергій побудував власний дім, пара виростила та виховала дітей, дочекались онука. На дозвіллі Сергій любив збирати гриби, моржував – упродовж року купався у холодній воді.

«Він намагався до здорового способу життя заохочувати й онука Антона, пояснював про важливість здорового харчування», – розповіла Тетяна Наумова.

Сергій Сидоренко також опікувався бездомними тваринами. «Він за 100 кілометрів їздив, щоб погодувати тварин, забирав їх додому, лікував», – розповіла донька загиблого.

24 лютого Сергій Сидоренко був на роботі. Від евакуації з Бучі він та його дружина відмовилися – переживали за тварин, яких прихистили вдома…

«Мої батьки – люди з великою харизмою і бажанням жити. Вони не дочекалися деокупації лише дев’ять днів…», – розповіла Тетяна Наумова.

У Сергія Сидоренка залишилися син, донька, внук та зять.