48-річного Сергія Білича російські військові розстріляли 9 березня 2022 року в Лукашівці на Чернігівщині. Тіло вбитого лежало в хаті три тижні, поки ЗСУ не звільнили село від російських окупантів і його змогли поховати.

Сергій Білич народився та мешкав у Лукашівці. Після закінчення школи здобув у Чернігові фах радіотелемайстра. Працював у Лукашівці на сільськогосподарському підприємстві. Та якось Сергій відморозив ноги, йому ампутували частини ступні на обох кінцівках. Чоловік отримав інвалідність 3 групи й останній період життя присвятив себе роботі по господарству, ходив на риболовлю.

Сестра чоловіка Валентина Голяк пригадує: через травму Сергій мав специфічну ходу – наче підстрибував. Але він сам себе обслуговував, призвичаївся їздити на велосипеді.

Після початку повномасштабної війни російська армія наступала на Чернігівщину. 9 березня 2022 року ворог окупував Лукашівку. Російські солдати зайшли до будинку Сергія та вбили його. Стріляли по меблях чоловіка і навіть у портрет дідуся, який був у військовій формі, адже брав участь у Другій світовій війні.

Достеменно невідомо, за що вбили Сергія. Ще під час окупації сестра чула, як російські солдати казали: «Отого, що підстрибував, замочили». Із цих слів вона здогадалася, про кого йдеться.

Валентина з рідними та сусідами знайшли тіло Сергія 30 березня. Він лежав біля печі у першій кімнаті власної оселі. Чоловіка поховали того ж дня на кладовищі. Труни на той час знайти було неможливо.
Замість неї використали частину дивана. На неї поклали тіло вбитого, яке вкрили простирадлом.

«Сергій був дуже доброю людиною: він нікому не нашкодив за життя. Пробачав багатьох, мав м’який характер», – сказала Валентина Голяк.

Сергій Білич власної сім’ї не мав. У нього залишилися двоюрідні сестри на племінниці.