Старший сержант Сергій Зорський, позивний Бармалєй, загинув 8 червня 2023 року біля села Червона Криниця Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Воїну назавжди 52 роки.

Сергій народився і жив у Запоріжжі. Здобув фах інженера-будівельника у Запорізькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу в Німеччині. Коли повернувся додому, працював на різних підприємствах свого регіону, зокрема, в «ЗапоріжАлюміньбуд», «Запоріжпромбуд», «Інтерпромбуд». Брав участь у будівництві Запорізького трансформаторного заводу, ПрАТ «Плутон», заводу «Перетворювач», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», бізнес-центру «Eco Tower», веж-близнюків «Four Points by Sheraton». З 2012-го працював інженером у компанії «Запоріжкокс». У 2014-2015 роках воював в АТО на Донбасі у складі ЗСУ. Після звільнення повернувся на посаду головного спеціаліста відділу УБ ТОВ «БСГ». У 2018 році заочно закінчив навчання у Запорізькій державній інженерній академії на факультеті «Промислове та цивільне будівництво». Отримав диплом магістра з відзнакою.

Любив наукову фантастику. Мріяв придбати автомобіль-«будинок на колесах» та поїхати з сім'єю в подорож Україною. Дуже любив ходити з дочкою на ковзанку. Після перемоги над окупантами Сергій планував відновлювати Україну та відкрити власну справу.

25 лютого 2022 року Сергій пішов до військкомату, щоб повернутися до лав захисників України. Його направили на службу до Національної Гвардії України. Чоловік став командиром розрахунку САУ самохідно-артилерійського дивізіону 15-ої бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. Відразу вирушив на передову. В квітні його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Сергій дуже рано став самостійним і незалежним. Своїм неабияким розумом, самовідданою працею та дисципліною став сильною особистістю. Він мав залізну силу волі, неймовірну стійкість, принциповість, козацьку відвагу і мужність, безмежно широку душу. Він – справжній чоловік, ніжний і люблячий, уважний і турботливий батько, безвідмовний у питаннях будь-якої допомоги людям. Людина з великої літери! Рідних та близьких Сергій завжди оточував турботою та теплом, максимально намагався забезпечити їм благополуччя й комфорт. Все, чого він торкався, ставало прекрасним і досконалим. Його загибель утворила у всесвіті бездонну прірву, а в душах рідних і близьких – рану, яку неможливо залатати. Я пишаюся Сергієм. Безмежно вдячна коханому за 16 років щасливого спільного життя, за кожну прекрасну мить поряд з ним! Його справжній патріотизм, величезний героїзм і неоціненний подвиг наблизили перемогу нашої рідної України! Низький уклін відважному Герою! Слава Україні! Героям Слава!» – розповіла дружина полеглого воїна Ольга.

«Тато був непересічною особистістю. Він поєднував в собі феноменальні обчислювальні на інженерні навички, сильний вольовий характер, принциповість, чесність, а разом з тим – турботливість, яскраве почуття гумору, харизму й артистизм. Він був опорою для всіх – виключного рівня спеціаліст на роботі, надійний побратим товаришам на фронті, а сім’я завжди могла на нього покластися. Він міг би ще багато чого створити, але росіяни забрали його в нас і в України», – додала донька Софія.

Поховали Героя на кладовищі Святого Миколая у рідному місті.

У Сергія залишилися дружина, донька від першого шлюбу, рідні, друзі та побратими.