Життя 57-річного Сергія Задніпровського обірвалося 23 березня 2022 року у селі Кам'янка на Харківщині.

Від початку повномасштабної війни Кам’янка потерпала від сильних обстрілів. Донька Сергій Задніпровського з родиною виїхали звідти, він же залишився на господарстві.

«Залишилися сусіди бабусі – 8-9 людей. Всі переховувалися у неї у погребі, – розповіла донька Наталія. – Батько дуже переживав за всіх, виходив зі сховища під артобстрілами, щоби приготувати їжу в кухні, де був газовий балон. Хоча йому самому було дуже погано з серцем, мав задишку. Лікарів у цей час не було та батько і не хотів ні до когось звертатися. Ми намагалися щодня зідзвонюватися, але після 3 березня зв'язку вже не було. У кінці березня сусід якось вийшов на гору, де було мобільне покриття, і повідомив бабусі, що батька не стало. Він помер на кухні. Коли сусіди піднялися з погребу, то виявили його там, за столом».

Сусіди намагалися поховати Сергія хоча б біля хати, але обстріли були надто щільні. Згодом його поховали на городі, а після звільнення терен Харківщини – перепоховали на кладовищі.

Сергій Задніпровський народився і жив у Кам’янці. Працював у колгоспі. Згодом був різноробом, водієм, ремонтував машини.

«Він проходив строкову службу на флоті. Мабуть, це були найкращі його спогади, бо любив ними ділитися, – розповіла донька. – Мав м'який характер, йому важко було на чомусь наполягати, не вмів оцінювати свою роботу для когось, тому часто робив мало не задарма. Любив збирати гриби, суницю в лісі. Завжди брав мене з собою…»

З дружиною Сергій Задніпровський був розлучений. У нього залишилися мати, двоє братів, донька й онука.