45-річного Сергія Ярешка з села Перемога Броварського району Київщини знайшли розстріляним у підвалі поштового відділення разом із ще шістьма вбитими. Окупанти вбили цивільних чоловіків 28 лютого 2022 року. Тоді російського техніка зайшла у село.

«Того дня я зателефонувала батькові, запитала, де він. Відповів, що з хлопцями на блокпості. У них не було ні зброї, нічого. Мабуть, бачили в інтернеті відео, де українці лягають перед танками, намагаючись зупинити їх, і повірили в себе... «Бог із нами. Все буде добре», – остання фраза, яку від нього почула», – пригадала 28 лютого 2022 року дочка Сергія Ярешка Катерина Постол.

Тоді вона була із рідними у бабусі. Два тижні опісля не знала, що сталось із її батьком. Люди в селі залишилися без зв'язку. Невдовзі сусідка розказала, що Сергій зник.

«У село зайшло дуже багато російських військових. Лише на подвір'ї будинку для людей похилого віку стояло 50 танків. Тероборона заховалася у підвалі «Нової пошти». Російські солдати їх знайшли, вивели. У когось на телефоні виявили, що передавав інформацію про них. Чоловіків поставили на коліна і розстріляли. Тіла залишили у підвалі. Щоби приховати злочин, кинули всередину вибухівку. Тому ховати практично не було чого... Потім по речах впізнавали людей. Я батьки розпізнала по комбінезону».

13 березня, ще під час окупації села, люди, які жили неподалік поштового відділення, дістали тіла і поховали неподалік на городі. Після звільнення села провели ексгумацію та перепоховання.

Коли розібрали підвал поштового відділення, знайшли ще багато останків. Їх поховали окремо біля церкви – поряд із могилою людей, яких спалили фашисти під час Другої світової війни.

«Батько давно мені говорив, що буде війна. Навіть відчував свою смерть. Сусідам говорив, що не доживе до Великодня», – пригадала Катерина.

Сергій Ярешко був розлучений із дружиною. Жив із хворою матір'ю, за якою доглядав. Через кілька днів після його перепоховання, вона померла.

«Війна забрала і тата, і бабусю. У них на вулиці страшне робилося, кругом бахкало. Думаю, це прискорило процес розвитку її хвороби Паркінсона», – додала Катерина.

Сергій Ярешко працював охоронником. Любив поезію, писав вірші, фотографував природу.

«Він любив спілкуватися, філософствувати, цікавився історією. Як батько – завжди старався щось порадити. Ніколи не відмовляв, коли потрібна була допомога. Готовий був останнє мені та сестрі віддати. Сумував за нами, бо ми живемо не в Перемозі, просив приїжджати в гості», – сказала Катерина.

У Сергія Ярешка залишилося дві доньки – 23-ох та 18-ти років.