Сергій Субботін загинув через осколкове поранення в Ізюмі. 29 травня 2022 року неподалік чоловіка вибухнула російська техніка.

Після початку повномасштабної війни Сергій із дружиною Валентиною залишилися в Ізюмі, донька евакуювалася, переїхала за кордон.

«Під час війни ми майже не бачилися, бо живемо на різних берегах Сіверського Дінця, а мости були підірвані. Зв'язок зник, додзвонитися не могли. Вже пізніше дізналися, що 29 травня Сергій із дружиною Валентиною сиділи надворі, під грушою, збиралися пити чай. Прийшов сусід, попросив у Сергія якийсь інструмент. Той і побіг. А біля них стояла якась установка російських окупантів. Раптом вона вибухнула. Осколки полетіли прямо в двір. Сергія вбило на місці. Валя прийшла до тями, кинулася до чоловіка, а в нього ніяких ознак життя. Окупанти забрали тіло в морг… Валі пробило голову, її відвезли у Росію. Там зробили операцію. Згодом волонтери відвезли Валю в Естонію, де вони залишилися разом із донькою», – розповіла дружина брата Сергія, Любов Михайлівна.

Сергія Субботіна поховали на кладовищі під номером. Любов пішла шукати могилу. Вона пригадує: «Прийшла: чотири ряди могил, хрести збиті з дощечок, і на кожному – номер. У мене руки й ноги тремтіли, страшно було дивитися. Покликала знайому, яка поряд жила. Знайшли номер Сергія, прив'язали чорну стрічечку, щоб знати, що він тут. Після звільнення тіла викопали і відвезли в Харків для ідентифікації», – пригадала Любов Михайлівна.

Сергієві Субботіну було 75 років. Раніше він працював інженером з техніки безпеки в Ізюмському професійному коледжі, а далі до 75 років – майстром на приладобудівному заводі.

«Він був дуже працьовитий. З дружиною любили садити дерева, квіти. Як у них в дворі було так красиво! Сергій був дуже турботливий. З його племінницею ми ходили прибирати могилки, то вона казала: «Як я дядю Сергія любила...»

У Сергія Субботіна залишилися дружина, донька і дорослий внук.