24-річний боєць Сергій Середінський загинув 22 листопада 2023 року під час штурму біля села Новопрокопівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, отримав важке поранення. Побратими намагалися винести його з поля бою. Через атаку ворожих дронів загинуло багато воїнів і зі штурмової групи, і з групи евакуації.

Сергій народився в селі Горобіївка Черкаської області. Гарно навчався у школі, був активістом, старостою класу, спортсменом. Займався кікбоксингом, брав участь і перемагав у різних змаганнях. З дитинства захоплювався риболовлею і туризмом. Ходили з товаришами в походи, влаштовували велокроси та перегони. Після школи вступив до Черкаського національного університету, де отримав спеціальності вчителя фізкультури і реабілітолога. Займався важкою атлетикою, паверліфтингом, мав багато друзів. У 18 років одружився із коханою Лізою, через рік став батьком сина Романа. Щоб забезпечити сім’ю, багато працював, зокрема підробляв у ТОВ «Нова пошта».

«Сергій був веселим, товариським, завжди щось вигадував, мав виражені лідерські задатки – люди до нього тягнулися. Він був хорошим і відповідальним батьком, попри молодий вік. Дуже любив дитинку, піклувався, грався… Він був надто дорослий як на свої роки — і зовні, і за характером. У дитинстві дуже виручав нас з молодшим братом, доглядав за ним. Взагалі ж — це максимально відповідальна людина, ніколи не підводив, завжди виконував обіцянки. На нього можна було покластися», – розповідає мама Людмила Олексіївна.

«Він казав, що на «Новій пошті» дуже гарний колектив: душевний, веселий. Йому на цій роботі було комфортно. Та й його цінували, Сергій отримав підвищення до начальника зміни, і він розумів, що має перспективи в компанії, що в ній люди, які чогось прагнуть, мають можливості розвитку. Тому й не шукав роботу за спеціальністю, хоча мав хист», – додає батько Анатолій Олексійович.

«Сергій у нас довго працював, показав себе здібним до навчання, до освоєння нових навичок. У своєму віці він уже став начальником зміни й інших навчав – це про щось говорить. Він хотів розвиватися, думав переїхати в Умань, поближче до дому. Дуже позитивний був. З будь-якої ситуації знаходив вихід. Веселий, мав багато друзів, завжди всім допомагав. Це для нас болюча втрата, і ми дуже співчуваємо родині Сергія», – коментує його керівник, начальник терміналу Віталій Коновалов.

З дружиною Сергій часто їздив на фестивалі, подорожував. Через кілька років пара розлучилася, проте залишилися друзями, разом ростили синочка, спілкувалися з батьками. Згодом знову зійшлися, і все було б добре, та розпочалася велика війна.

Сергій був патріотом, тому не зміг залишитися в тилу. В лютому 2023 року разом із кращим другом пішов у військкомат. Після 2-місячного навчання в складі 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ Сергія направили на Запорізький напрямок. Він гарно себе показав і в бою, і в комунікаціях з людьми, тож у червні його відправили вчитися до школи сержантів. А уже в липні Сергій виконував обов’язки командира групи там же, на Запоріжжі, хоча звання сержанта йому так і не присвоїли.

Поховали Героя на рідній Черкащині.

У нього залишилася любляча родина, друзі та побратими.