Загиблого Сергія Пилипенка знайшли в квітні 2022 року у лісосмузі в Бучі. Автівку, в якій він їхав разом із другом Максимом Ліщинським, російські окупанти спочатку розстріляли, а потім підпалили.

«Коли почалася повномасштабна війна, я була на роботі у Києві. Повернутися додому у Мироцьке не змогла. Там залишалися чоловік Іван та син Сергій із своєю сім'єю. У Сергія закінчилося пальне, він не мав де заправити авто, щоби виїхати. 27 лютого по сина заїхав друг Максим Ліщинський. Він сів до нього в автівку і кудись поїхав. Тоді Сергія останній раз бачили живим. Мабуть, мій син хотів доєднатися до бучанського руху спротиву, щоби стати на захист України, дітей. Думаємо, що він загинув 27-28 лютого 2022 року. Тоді якраз були сильні обстріли в Бучі», – розповіла Віра Пилипенко, мати загиблого.

Сергієві було 37 років. Народився у родині військового, яка на той час жила в Росії. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС родина Пилипенків повернулася у Мироцьке на Київщину. Сергій закінчив 9 класів місцевої школи, вступив в училище в Ірпені, проте навчання там не завершив. Служив в армії. Став автомеханіком. Любив рибалити, займався спортом.

«З дитинства Сергій крутився біля батька, коли той ремонтував автомобіль, вчився цьому. Коли подорослішав, ремонтував мотоцикли, автомобілі. Сергій був добрим, усім допомагав. Був хорошим сином і батьком. Мріяв добудувати дітям хату, був майстром на всі руки», – сказала Віра Пилипенко.

Коли у квітні 2022 року українські військові звільнили Київщину, Віра й Іван Пилипенки поїхали шукати сина. Знайшли загиблого в автомобілі. Його ще можна було впізнати…

27 квітня 2022 року Сергія Пилипенка поховали у Мироцькому. Наслідки життя в окупації далися взнаки і для здоров'я його батька Івана. Менш ніж за рік після загибелі сина він помер.

У Сергія залишилися мама і двоє неповнолітніх дітей.