Молодший сержант Сергій Притуленко, позивний Борода, загинув 25 березня 2022 року у бою з окупантами на Донеччині. Вранці того дня в районі села Новомихайлівка ворог почав обстріл позицій українських захисників з артилерії і танків. Сергій отримав смертельні поранення. Йому було 48 років.

Сергій народився і жив у місті Новоукраїнка Кіровоградської області. Здобув середню освіту. Зі шкільних часів мріяв стати військовим. Пройшов строкову службу у прикордонних військах. Після армії працював трактористом. У 2019 році вступив до Центральноукраїнського національного технічного університету на факультет будівництва та транспорту. Планував відкрити майстерню з ремонту автомобілів. Любив життя і Україну, був великим патріотом.

У 2015 році чоловіка мобілізували до лав 28-ї механізованої бригади ЗСУ. Потім він уклав контракт із 57-ї мотопіхотною бригадою. Брав участь в АТО ООС на Донеччині та Луганщині. З 2019-го служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був командиром відділення. За час служби неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, почесним нагрудним знаком НГШ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року бригада Сергія зустріла на Донбасі. З перших днів боєць разом із побратимами продовжував обороняти країну від окупантів.

«Сергій зі школи мріяв бути військовим. Та життя вносить свої корективи. Молодий, завзятий, працьовитий хлопець працює трактористом. Коли Росія вторглася на територію України, не стоїть осторонь, а стає на захист Батьківщини. У 2015 році стає воїном. Далі був контракт, і не один. Усі ці роки перетворилися на життя в очікуванні, хвилюванні, страху. Стільки болю і сліз було, бо кожен день міг стати останнім. Нам було страшно за нього там, а він хвилювався за нас тут. Він завжди говорив «Це війна. А на війні усім страшно». Але найстрашніше для нього було, як Сергій сам говорив, що та нечисть може зайти у його домівку, знищити його сім'ю. «Хто, як не ми, маємо захищати землю, сім’ю, Батьківщину?» У нас було стільки планів і мрій на майбутнє... Полетів ти птахом у вічність... Залишив вічний сум і біль... Як жити з цим... Тебе нема ніде...Ти скрізь... Любимо, сумуємо, пам’ятаємо…» – розповіла дружина полеглого воїна Віта.

Поховали Сергія на Алеї Героїв у рідному місті. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новоукраїнка».

У Сергія залишилися батьки і дружина.