35-річний старший солдат Сергій Мороз загинув 13 лютого 2023 року в районі села Стельмахівка на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельне поранення внаслідок мінометного обстрілу.

Сергій народився в селищі Краснокутськ Харківської області. Після закінчення місцевої школи №2 навчався у Краснокутському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію тракториста-машиніста. Згодом закінчив Харківський машинобудівний коледж за спеціальністю «Конструювання і виробництво турбінних установок». Працював електромонтером розподільчих мереж у Краснокутському РЕМ. Захоплювався футболом, грав за місцеву команду, мав неабиякі успіхи.

У 2020 році чоловік пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. Став бійцем 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет. У складі своєї бригади і зустрів ворога під Чугуєвом на Харківщині 24 лютого 2022 року. Разом із побратимами вигнав окупантів з рідної області. Останній місяць проходив службу у складі мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї ОМБр. Побратими розповідають, що два роки намагались придумати йому позивний, але так він і залишався «Сєрьога».

«Дуже важко писати в минулому «був». Сєрьожа для мене був прикладом справжнього чоловіка. Це надійний тил та опора! У будь-якій ситуації, за будь-яких умов допомагав іншим, як би самому важко не було. Це велика втрата для всіх рідних і близьких, яка залишила глибоку рану на серці», – розповіла дружина воїна.

Побратими казали про Сергія таке: «Був кращий із кращих», «з ним не страшно було йти в бій», «завжди на позитиві, як би важко не було», «горжусь і гордився, і буду гордитись, що ця людина билася з ворогом пліч-о-пліч навіть з голими руками».

Поховали захисника у рідному селищі на Харківщині.

Вдома на Сергія чекали дружина Олена та син Акім від попереднього шлюбу.