Молодший сержант Сергій Лобко, позивний Лом, загинув 12 липня 2023 року під час бойового завдання поблизу селища Білогорівка на Луганщині. Захисник отримав смертельні уламкові поранення від вибуху ворожої міни. Бійцю назавжди 27.

Сергій народився у місті Мирноград Донецької області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №9. Потім навчався в коледжі за спеціальністю «Банківська справа», також закінчив Мирноградський професійний гірничий ліцей. Далі обрав для себе шлях військового і підписав контракт. У вільний час займався спортом, ще підлітком відвідував секцію з боксу та вигравав турніри.

З 2017 року чоловік ніс службу у Збройних Силах України. Виконував бойові завдання в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду командира розвідувального відділення розвідувальної роти 81-ої окремої аеромобільної бригади.

«Сергій був відповідальним і наполегливим. Веселий, завжди багато жартував. Обрав для себе професію військового, попри вмовляння родини. З перших днів війни був на нульових позиціях в гарячих точках. Отримав важке поранення під Ізюмом в квітні 2022 року, а вже восени знову повернувся на фронт. Друге поранення отримав в лютому 2023 року, а в травні вже був поряд із побратимами. Сергій відчував відповідальність за своїх хлопців, і попри можливість реабілітуватись , він таки пішов зі своїми товаришами й далі захищати Україну. Він завжди знаходив слова, щоб утішити та підняти дух своїм рідним. Відправивши свою родину в безпечні місця Західної України, він сміливо служив і завжди казав: «Ми обовʼязково переможемо! Адже нашим дітям ми війну в спадок залишити не можемо!» Побратими називають Сергія справжнім Героєм, вдячні за те, що він завжди дбав про своїх хлопців. Попри всі складнощі, йому вдавалося відбивати хлопців, які потрапляли в полон, виносити поранених бійців з полю боя. Коли рідні просили його повернутись додому та більше не брати участь у військових діях, казав, що він – командир, і його задача – зробити все, аби його хлопці повернулись до своїх родин живими. Сергій любив Україну, рідну Донеччину та мріяв, аби його донечка Мілана, яку він обожнював, росла у вільній та квітучій країні», – розповіла сестра Марічка.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища «Озерка» у рідному Мирнограді.

У Сергія залишилися батьки, сестра, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 2 роки.