Майор Сергій Карнович, позивний Нур, загинув проти ночі 29 липня 2022 року. Тоді російські окупанти влаштували вибух у колонії №120 селища Оленівки, що на Донеччині, де утримували українських військовополонених. Захиснику було 62 роки.

Сергій народився у місті Теребовля Тернопільської області в сім'ї військовослужбовців. У 1977-му закінчив Пермське авіаційне училище за спеціальністю озброєння літаків та гелікоптерів. Служив за фахом. Після закінчення Київського вищого військового авіаційного інженерного училища за спеціальністю озброєння літальних апаратів його скерували на службу в авіаційну військову частину Маріуполя, де чоловік прослужив до її розформування. У 1997-му звільнився та вийшов на пенсію за вислугою років.

Жити й працювати продовжував у Маріуполі, що став для нього домом. Обожнював проводити час з рідними та їздити з друзями на риболовлю.

Був учасником АТО, проходив службу в Національній гвардії України у військовій частині 3057. Стан здоров'я та вік змусили Сергія звільнитися зі служби у 2020 році. Проте вже 24 лютого 2022-го він без вагань став на захист рідного міста та приєднався до полку «Азов». Обіймав посаду заступника начальника штабу гаубичного артилерійського дивізіону. Пізніше опинився на заводі «Азовсталь». 18 травня 2022 року разом зі своїм підрозділом за наказом вийшов у російський полон.

Указом президента України від 3 листопада 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Мій чоловік був дуже відповідальним, турбувався про підлеглих, вміло передавав їм свій досвід. Навіть в тих важких умовах намагався створити затишок, комфорт. У памʼяті рідних та близьких він залишиться надзвичайно порядною людиною, турботливим та люблячим сім'янином, дисциплінованим, наполегливим і відповідальним офіцером», – розповіла Ольга Карнович.

Тільки через 11 місяців, після експертизи та двох тестів ДНК, факт загибелі Сергія Карновича підтвердили остаточно. 3 липня 2023 року в Черкасах пройшла церемонія поховання захисника.

Вдома його чекали дружина, донька та син.