Життя Сергія Гарбузова відібрав російський ракетний удар по селищу Куп'янськ-Вузловий 23 серпня 2024 року. Він із колегою Віктором Чередніком лагодили вікна у будівлі, що постраждала від обстрілу напередодні. Російська армія знову обстріляла цю локацію. Опинившись в епіцентрі удару, чоловіки загинули.

Сергієві був 51 рік. Народився у селищі Дворічна. Мав освіту інженера-механіка. У селищі Куп'янськ-Вузловий працював на підприємстві Південної залізниці. Спершу був слюсарем, а згодом став керівником технічного відділу. На дозвіллі любив грати у футбол. Обожнював свою роботу. Його цікавило все: і будівництво вокзалу, і ремонт платформи. Особливим періодом у його кар’єрі був час реалізації Програми з реконструкції та модернізації вокзальних комплексів, коли відремонтували вокзали в Чугуєві, Рубіжному, Вовчанську. Сергія нагородили званням «Почесного залізничника».

Після російської окупації селища Сергій виїхав у Кременчук на Полтавщину. Коли Куп’янськ і Куп’янськ-Вузловий звільнили Збройні Сили України – повернувся. Працював над відновленням водопостачання і водовідведення. Налагодив співпрацю з волонтерськими організаціями. Допомагав із відновленням цивільної інфраструктури селища.

«Ми втратили дорогу нам людину – чоловіка і батька, а також – відданого та високопрофесійного спеціаліста, який усе життя віддав на розвиток залізниці. Сергій був люблячим чоловіком і татом, дуже цілеспрямованою і професійною людиною», – розповіла дружина Олександра.

У Сергія залишились дружина, діти, рідні та друзі.