top of page
Сергій Данильчук

Сергій Данильчук

17 лютого 2024 року

Солдат Сергій Данильчук загинув 17 лютого 2024 року на позиції в районі села Синьківка, що на Куп’янському напрямку Харківщини. Він потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення. 31 березня захиснику виповнилося б 33 роки.

Сергій Вікторович народився і виріс у селі Хвощівка Хмельницької області. Був меншим серед трьох братів. Після закінчення школи здобув спеціальність автоелектрика в училищі, згодом – фах механіка у Рівненському технікумі. Цікавився футболом, автомобілями, політикою. Захоплювався історією України. Читав книжки, шукав потрібну інформацію в інтернеті. До армії не потрапив, мав «білий квиток»: погано бачив і сильно заїкався. Тож після навчання старші брати забрали його до себе у Хмельницький, де на той момент жили й працювали. Спочатку хлопець спробував себе на місцевому заводі, а у квітні 2017-го влаштувався у ТОВ «Нова пошта», де пропрацював більше 6 років.

«Я йому не один раз пропонував перейти до себе на роботу, а він відмовлявся. Хоча й у нього графік важкий був – вночі працював, удень спав. Але казав, що йому і робота до вподоби, і компанія хороша зібралася, начальство добре, то й нічого міняти не хотів… Сергій був людиною товариською, мав багато друзів, однак з особистим життям не склалося. З нашими родинами були теплі стосунки, племінників любив і балував, усі разом їздили у село до батьків, на риболовлю», – розповів брат загиблого Іван Данильчук.

На початку повномасштабної війни Сергій пішов у військкомат добровольцем, але його не взяли через стан здоров’я. Проте у серпні 2023 року його таки мобілізували. Потрапив у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду. Служив на посаді стрільця. Боронив Бахмутський та Куп’янський напрямки. На свої «бойові» хотів купити невеличкий будиночок з садочком у рідному селі.

1 лютого 2024 року отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» за те, що врятував побратимів. Група Сергія виконувала завдання і потрапила на мінне поле. Одному хлопцю відірвало ступню, ще двоє було тяжких, та він і сам був контужений, посічений осколками. Але поліз по замінованому полю й витягнув пораненого. Той хлопець вижив. Після контузії Сергій став зовсім погано бачити, і командири хотіли перевести його на інші завдання або в частину в тилу. Чекали результати МРТ, а тим часом вирішили ще раз відправити його на позиції. І це стало його останнім виходом.

Поховали Сергій в рідному селі.

У нього залишилася велика любляча родина.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Синьківка, Харківська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page