26-річний військовий льотчик Сергій Бондаренко загинув 6 березня 2022 року між населеними пунктами Михайлівка та Архангельське Миколаївської області. Під час бою ворог збив ракетами ПЗРК два українських гелікоптери, внаслідок чого загинули шестеро військослужбовців: Сергій Бондаренко, Ігор Пазич, Ігор Туревич, Костянтин Зебницький, Владислав Горбань, Олександр Чуйко.

Сергій Бондаренко народився в селищі Оратів Вінницької області. Згодом родина переїхала до міста Липовець. Там Сергій навчався в школі №2. Грав у шахи, цікавився історією, військовими стратегіями, стрільбою з різних видів зброї. Оскільки мріяв стати військовим, після 9-го класу вступив до Одеського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який у 2012 році закінчив з відзнакою. А згодом – на льотний факультет Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після випуску поїхав на службу до Полтави у 18-ту окрему бригаду армійської авіації імені Івана Сікорського Повітряних Сил ЗСУ. Був капітаном, штурманом ланки, льотчиком вертолітної ланки. Любив літати. Був відданий своїй роботі.

Під час повномасштабного вторгнення Сергій боронив повітряний простір Херсонщини й не допускав прориву противника в напрямку Миколаївщини.

«Мій братик, мій найкращий друг, моя опора, моя підтримка, найсвітліша частиночка серця – ось ким він для мене був і залишатиметься назавжди. Він дуже любив родину. Щороку брав відпустку, щоб приїхати на день народження моєї донечки Марічки – то була спільна сімейна традиція. Мені здається, що такі люди, як Сергій, народжуються раз на сотні років. Завжди усміхнений та оптимістичний... Хлопець з безмежно добрим серцем і чистою душею. Ніколи нікого не полишав у біді. Його загибель стала великим потрясінням та втратою не тільки для родини, але й для близьких друзів. З цим болем неможливо змиритися. Найважче розуміти, що війна закінчиться, а він не повернеться. І хоча й кладемо йому нині квіти до землі, для нас він безсмертний воїн, що завмер назавжди в небі, в строю небесної ескадрильї...» – розповіла сестра Сергія Світлана Дєдова

«Він був чесним, справедливим, розсудливим, розумним. Завжди допомагав, як не котику під під’їздом, так друзям, рідним, знайомим. Наша історія кохання обірвалася назавжди. Три роки поспіль разом, де б не були. Могло бути продовження світле, гарне. Завжди буду його пам’ятати, кохати…» – додала кохана загиблого Аліна.

У березні 2022 року капітан Бондаренко був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів. Другим, на жаль, уже посмертно.

Поховали офіцера на Новогайсинському кладовищі у Липовці на Вінниччині.

На честь загиблого Героя жителі міста створили та підтримали ініціативу перейменування вулиці, на якій нині проживають його батьки.

У Сергія залишилися батьки, сестра, племінниця, близькі рідні, кохана дівчина та вірні побратими.