84-річний Сергій Буров помер наприкінці березня 2022 року в Маріуполі. Менш ніж за місяць до загибелі Сергія Давидовича зупинилося серце його дружини Валентини.

У пекельному березні подружжя Бурових мешкало в багатоповерхівці на вулиці Троїцькій. До підвалу не спускалися. Переховувалися у квартирі.

«Разом творили, жили і майже разом пішли у засвіти, через відсутність медичної допомоги, стрес та холод», – сказала племінниця Ганна Іванова.

Сергій Буров – почесний громадянин Маріуполя, письменник та краєзнавець. Був також видатним металургом, працював на підприємстві «Азовмаш». Під його інженерним контролем відбудували печі «Азовелектросталі», що входила до складу «Азовмашу».

Сергій Давидович був автором циклу передач «Маріуполь.Минуле», до якого увійшло понад 1000 випусків. Це історії про видатних маріупольців, митців, літераторів, музикантів та про різні історичні періоди, які бачили вулиці Маріуполя. У 2011 році вийшла друком його книга «Маріуполь та маріупольці». Сергій Давидович був членом Національних Спілок журналістів та кінематографістів України.

«Він був чудовим, інтелігентним, розумним, тактовним та сором'язливим. Дуже любив місто та його мешканців, завжди знаходив цікаві історії про художників, театралів, підприємців, знімав сюжети про вулиці міста, будинки та їхні історії. У жовтні 2020 року ми провели Сергія Бурова на пенсію…», – розповіла журналістка, режисерка та ведуча місцевого телеканалу «Сігма» Наталія Дєдова.

Олександр Горе, завідувач відділу науково-просвітницької роботи Маріупольського краєзнавчого музею, розповів, що Сергій Буров відіграв значну роль у відновленні втрачених сторінок історії Маріуполя.

«Ми бачилися з ним перед війною. Сергій Буров постійно підтримував зв'язок, брав участь у заходах. Він активно співпрацював із колективом музею, нікому не відмовляв у консультаціях… Розумію, як йому було важко – місто зникало на його очах», – сказав Олександр Горе.

Поховали Сергія Бурова на Старокримському кладовищі в Маріуполі.

У нього залишилися племінники.