Життя Сергія Деревицького відібрала російська ракетна атака на Дніпро 15 травня 2024 року. Йому було 47.

Понад 20 років працював на залізниці. Був помічником машиніста електровоза локомотивного депо станції Нижньодніпровськ-Вузол. Згодом працював машиністом електровоза, слюсарем із ремонту рухомого складу й оглядачем-ремонтником вагонів.

У вільний час займався господарством, мав із родиною город. Планував зробити ремонт вдома, збудувати нову літню кухню, відремонтувати авто.

«Сергій був для мене всім: руками, ногами, очима, бо маю слабке здоров’я. Чуйний, доброзичливий, веселий. Дуже любив дітей – їх у нас двоє, та онуків – теж двійко. Вони його називали улюбленим дідусем. Найбільше у людях він цінував чесність. З людьми сходився легко, усім охоче допомагав. На роботі Сергія дуже шанували, він був безвідмовним і дуже відповідальним», – сказала дружина Віта.

Майстер дільниці Руслан Стрельцов пригадує Сергія надійним та пунктуальним. Коли за необхідності йому доручали виконувати обов’язки старшого оглядача, ніколи не підводив.

У Сергія Деревицького залишилися дружина, діти, онуки й інші рідні.