55-річний військовослужбовець Сергій Сельницький загинув 22 червня 2022 року у боях за Лисичанськ на рідній Луганщині. Захисник рятував побратима, коли його вразила куля ворожого снайпера. За кілька тижнів у Героя мав бути день народження.

Сергій народився у Луганську. Там прожив усе життя, закінчив школу та гірниче училище. Створив сім’ю та виховував двох синів. Певний час займався підприємництвом з дружиною – торгували овочами та фруктами. А потім пішов на шахту «Тошківська», де працював 20 років.
Коли почалася російсько-українська війна у 2014 році, він разом з родиною переїхав до Лисичанська. Там допрацював шахтарський пенсійний стаж. Старший син вирушив на війну.

У 2016 чоловік приєднався до 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» та пішов воювати за рідну Луганщину. Брав участь в АТО/ ООС. Цього ж року і молодший син Сергія приєднався до ЗСУ.

За три роки Сергій звільнився з армії та повернуся до Лисичанська. Однак весь цей час він знав, що війна ще не закінчилася. Тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, захисник знову взяв зброю та вирушив боронити рідний край. Разом з молодшим сином вони приєдналися до 111-ї окремої бригади ТРО ЗСУ на Луганщині. Сергій почувався в армії на своєму місці. Часто телефонував рідним, казав, що сумує, ділився планами і мріями.

«Він дуже сподівався, що нарешті, після 8 років життя без дому, у нас буде власне житло. Він міряв, що це буде дім на березі Азовського моря. У дворі планував посадити квітник з різних квітів, запрошувати побратимів на відпочинок біля моря. Все, про що він мріяв, я обов’язково втілю у життя. Сергій був доброю людиною, люблячим чоловіком, неймовірним татусем, який залишається гарним прикладом своїм синам. Герої не вмирають, – вони просто йдуть у небо. Герої не вмирають, але їх так бракує нам, живим», – розповіла журналістам дружина Ірина, з якою вони прожили у шлюбі 33 роки.

Поховали захисника на Алеї Героїв у Червонограді Львівської області.

У Сергія залишилися дружина та двоє синів.