Старший солдат Сергій Жаркіх, позивний Кашель, загинув 10 вересня 2022 року під час бойового завдання зі звільнення Харківської області. Окупанти обстріляли БТР, в якому був захисник. 15 вересня Кашлю мало виповнитися 44 роки.

Сергій народився в українському Донецьку. Закінчив Донецький політехнічний технікум. Працював механіком та на будівництві. Дуже любив природу та хотів працювати лісничим. Після початку російсько-української війни 2014 року залишив рідне місто та переїхав до Харківської області. З 2019 року жив у смт Рогань на Харківщині.

У 2021-му закінчив Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю «Лісове господарство». Дуже любив читати, живопис та музику, мандрувати Україною. Був майстром на всі руки.

З 2014 року Сергій брав участь в АТО. Спочатку у складі добровольчого підрозділу, а потім приєднався до ЗСУ. Служив мінометником у 93-й бригаді, а потім – 54 ОМБр. Був нагороджений під час участі у змаганнях на «Кращу артилерійську батарею Сухопутних військ ЗСУ».

Він дуже хотів повернутися до мирного життя. Купив квартиру та мріяв бути лісничим. Але почалася повномасштабна війна. Кашель з першого дня знову повернувся до армії. Цього разу він воював у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Був старшим навідником гранатометного відділення.

«Сергій був надзвичайно доброю та чуйною людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу. Ніколи не скаржився, був оптимістом та любив життя і людей. Найбільше не любив відчувати безпорадність та мав загострене почуття справедливості, тому пішов до війська», – розповіла сестра Олена.

«Кашель слухав чудову музику. І читав, читав, читав. Читав РембО сидячи посеред поля у мокрій трубі, вкопаній в землю. Він воював з 2014. Але так і не потрапив додому, у Донецьк» – написала посестра Валерія Бурлакова.

Поховали захисника на Алеї Слави цвинтаря у Харкові.

У Сергія залишилися сестра та багато побратимів, посестер і друзів, які його дуже цінували і любили.