41-річна жителька Херсону Римма Бараненко загинула 1 грудня 2024 року дорогою до церкви. Близько 08:15 російські військові атакували з БПЛА маршрутний автобус.

Римма народилася та виросла в Херсоні. Її виховувала бабуся, яка й прищепила онуці любов до пізнання нового. Римма багато читала і з дитинства була активною. Закінчила Антонівську загальноосвітню школу №18 із золотою медаллю. Під час навчання вирізнялася лідерськими якостями, завжди була в центрі уваги. В Херсонському державному університеті отримала диплом психологині. Працювала за фахом у місцевому центрі зайнятості.

У Херсоні Римма була координаторкою Всеукраїнської організації «Активна Громада». Вона багато зробила, аби її рідне місто змінювалося на краще. Римма була яскравою, сильною, мудрою, мала велику жагу до життя. Була волонтеркою. Опікувалася безпритульними.

З 2014 року разом із однодумцями херсонська активістка постійно нагадувала місцевій владі про ідеї Майдану.

«Це були небайдужі люди, які після завершення Майдану в 2014 році не розійшлися по домівках, а продовжували виходити на вулиці. Тим паче була велика необхідність: не здати місто росії. Наші акції були проти російської агресії, колаборантів у владі, а також боротьбою з корупцією у місті та області. І цілих шість років, аж до 2020 року, я була координаторкою цього руху», – написала вона про той період свого життя.

У березні 2022 року, коли Херсон окупували російські військові, свою проукраїнську позицію Римма не приховувала.

«У перші дні війни її будинок, який дістався в спадок від бабусі, був повністю зруйнований. Римма втратила все, навіть фото рідних. Небезпека на неї чатувала, коли в місті почалися арешти активістів. Аби не потрапити в полон окупантів, Римма змушена була переховуватися, майже не виходила на вулицю, перестала активно писати в соцмережах, змінила номер телефона, ні з ким не контактувала. Лише так вона змогла вижити», – розповіла подруга Олена Назарчук.

Після деокупації Херсона Римма залишилася в Антонівці, аби допомагати тим, хто там жив, бо навіть найсміливіші волонтери з часом приїздили туди все рідше.

«Вона шукала благодійні фонди, які привозили в місто гуманітарну допомогу для тварин, роздавала тим, хто опікувався ними у прифронтовому Херсоні. Кожен день її життя був наповнений змістом, – додала Олена Назарчук. – У будинку, де вона перебувала, було понад 30 котів і кішечок».

«Римма була громадською активісткою з чіткою проукраїнською позицією. Цілеспрямована, чуйна і відповідальна. Завжди намагалась допомогти всім, хто потребував, хоча сама мала дуже непросту долю. Щиро віруюча людина, християнка. А ще Римма писала вірші. Про це мало хто знав, тому що свою душу вона не всім могла відкрити», – пригадала подруга Наталя Вотеічкіна.

Щонеділі Рима відвідувала церкву. 1 грудня 2024 року вона відправилася пішки однією з найнебезпечніших доріг в Херсоні, з якої видно Антонівський міст, що підірвали російські військові у 2022 році. Цей шлях забрав життя не одного місцевого жителя.

«Римма пройшла велику частину цієї дороги і сіла в міський автобус. І в цей момент російські військові скинули з дрона вибухівку. Римма загинула від осколкового поранення. У неї було багато планів, як розвивати рідне місто, що можна зробити, щоб покращити в ньому життя. Але її життя зупинилося.

Російська армія вбила херсонку, яка не мислила своє життя поза межами рідного Херсона, нашої Антонівки. Римма запам‘яталась як активна, небайдужа особистість із величезним добрим серцем. Вона була воїном світла. Активною та безстрашною», – написала Олена Назарчук.

«Я з нею спілкувалась. Вона сказала: «Я тобі позвоню, чекай». Послала ій фото подруг, які ій передали привіт. Я не могла і слова написати з 1 числа. Як так? Це наша Римма… Як? Ми з нею спілкувались всю окупацію. Про Римму можна писати, казати безкінечно. Мені з нею було завжди затишно», – розповіла знайома Тетяна Якушенко.

«Це неможливо перенести! Повірити в це неможливо! Вона себе сповна віддавала заради допомоги ближньому, тваринкам і найбільше любила Україну. Спочивай з миром, щира, відверта, наполеглива наша подруго Риммо! Ми пам'ятатимемо, та всі покоління повинні пам'ятати!», – додала волонтерка Галина Уманець.

Римму поховали під обстрілами на Кіндійському кладовищі в селищі Антонівка 4 грудня 2024 року. В останню путь її проводжали рідні, друзі та небайдужі херсонці. Місто Херсон втратило особистість, яка в післявоєнний час могла би стати фундаторкою оновленої громади.