Молодший сержант Руслан Єлагін на псевдо Хорват поліг 28 грудня 2023 року поблизу села Кучерівка на Сумщині в бою з ворожими диверсантами. 2 січня захиснику виповнилося б 47 років.

Руслан народився в місті Сорокине на Луганщині. Більшу частину життя прожив у місті Ровеньки рідної області. Закінчив Ровеньківський гірничий технікум. Усе життя займався спортом: боксом та боротьбою. Останні роки працював торговим представником.

З 2014 року дотримувався патріотичної позиції та підтримував українських захисників. Врешті був змушений з родиною переїхати на Закарпаття – в Ужгород. Це місто стало для чоловіка другою домівкою. Там у сім’ї народилась третя дитина, а саме подружжя обвінчалося.

З початком повномасштабного вторгнення Руслан добровільно долучився до війська. Він став бійцем 101-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Побратими дали йому позивний, бо мав рушник з написом «Хорватія».

«Для друзів та близьких він завжди залишиться найкращим з найкращих. Завжди усміхненим, з вірою у майбутнє. Людиною, яка ніколи не відмовить, завжди прийде на допомогу. Другом з великої літери. Для батьків це – непоправна втрата… Немає жодних слів, щоб описати той душевний біль, що переповнює їх. Руслан мужньо захищав країну. Був надійним побратимом, безстрашним воїном, відданий своїм принципам та цінностям до останнього подиху. Він був і залишиться Героєм для кожного з нас… Для мене ти – серце, повітря і крила. Ти – той, хто не дає падати, завжди підтримує. Ти – мій всесвіт, ти – мій герой, ти – наша опора назавжди. Дякую тобі за наше безмежне кохання, глибоке та неповторне. Ти – взірець для синів, взірець мужності, мудрості, відданості та цілеспрямованості. Кохала, кохаю і кохатиму тебе, мій рідний Хорвате!» – написала дружина загиблого Людмила.

Поховали захисника на Пагорбі Слави кладовища «Кальварія» в Ужгороді.

У Руслана залишились батьки, дружина і троє синів.