43-річний Руслан Савченко загинув у Маріуполі 3 березня 2022 року. Він потрапив під обстріл у селищі Троїцьке, що в Лівобережному районі міста.

Руслан народився і жив у Маріуполі. Працював на металургійному комбінаті «Азовсталь». Зокрема, останні роки – у вапняному цеху слюсарем шостого розряду. Дуже любив тварин, рятував і підгодовував їх. Вільний час проводив з родиною. Власними руками створював затишок в оселі. Будував альтанку, зробив колодязь, самотужки все ремонтував.

«Це мій вітчим, який мене виховав і став мені справжнім батьком. Для нього найвищою цінністю була сімʼя. Дуже працьовитий, добрий, готовий прийти на поміч і пожертвувати всім, щоби допомогти іншим. Так і загинув... Відтоді наше життя розділилося на до і після. Не можемо прийняти, що його вже немає», – сказала донька Олена Савченко.

Після початку повномасштабної війни Руслан із дружиною залишалися вдома. Чоловік спершу ще ходив чергувати на «Азовсталь». А коли обстріли посилилися – під бомбардуваннями поїхав із рідними на Морський бульвар, у підвал, де переховувалася також їхня донька.

Руслан залишався там до 3 березня. А тоді поїхав у Лівобережжя – хотів привезти звідти води, а також планував допомогти відремонтувати пошкоджений дім сусідам і погодувати тварин, які там залишилися. З Лівобережжя чоловік уже не повернуся. Лише згодом від сусідів донька дізналася, що 3 березня 2022 року батька посікло уламками…

«На той момент у Троїцькому вже були російські війська, які стріляли куди-будь. Тата поранило у ногу, живіт і голову... Не встиг він добігти до підвалу. 8-го березня мама його поховала на городі біля колодязя, який він зробив власноруч. Ця криниця напувала ще довго місцевих у тому районі», – сказала донька.

Перепоховали Руслана Савченка на Ново-Троїцькому кладовищі у травні 2022 року. У нього залишилися дружина і донька.