top of page
Руслан Недашківський

Руслан Недашківський

25 серпня 2024 року

Мінометник Руслан Недашківський поліг 25 серпня 2024 року при виконанні службових обов’язків на Куп’янському напрямку Харківщини. 1 серпня воїну виповнилося 32 роки.

Руслан народився в місті Києві. Після школи вступив до Київського професійного енергетичного ліцею, де отримав фах електрика. З дитинства грав у футбол, тривалий час займався айкідо. Мав багато друзів. Після ліцею пішов до армії, служив у 95-ій бригаді ДШВ. А через пів року після демобілізації одружився, незабаром у подружжя народилася донька Вікторія. Вона була вже другою дитиною в родині, бо дружина мала сина від першого шлюбу.

Працювати за фахом Руслан не захотів. Його першим робочим місцем був АЗК Shell. Роботі в компанії присвятив 10 років. Потім мав незначні підробітки. Влітку 2021 року прийшов на «Нову пошту». Вільний час проводив з дітьми і дружиною.

На початку повномасштабної війни розлучився. А згодом разом із батьком пішов у військкомат, однак батька взяли одразу, а сину дали пів року відстрочки. Тож у військо Руслан потрапив наприкінці літа 2022-го. Спочатку навчався у Польщі, отримав кваліфікацію мінометника. Далі був розподілений до 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Від самого початку й до кінця воював на Куп’янському напрямку, поблизу Стельмахівки. Неподалік воював і його батько, тож вони могли періодично бачитися.

Чоловік довго мріяв про автомобіль, і цю мрію все ж реалізував незадовго до смерті. Хотів квартиру купити, мріяв знову створити родину.

«На війні Руслан дуже змінився, це можна було спостерігати навіть від відпустки до відпустки. Вони з батьком раніше були дуже відкриті й емоційні, веселі, а стали замкнені, наче стиснуті лещата. У Руслана на очах загинуло багато друзів, і він все це переживав усередині, не хотів ділитися зі мною. З останньої відпустки він повернувся у частину за 10 днів до смерті. Як передчуття було – намагався нагулятися. І в сауну ходив, і в більярд-боулінг з друзями грали, наче хотів нажитися», – пригадує мама Тетяна Станіславівна.

У захисника залишились батьки, донька, інші рідні, друзі та побратими.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Куп'янськ, Харківська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page