43-річний захисник Руслан Костенко, позивний Участковий, помер у Київському шпиталі 27 серпня 2022 року. За 10 днів до цього отримав важкі поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Времівка на Донеччині.

Руслан народився в селі Олександрівка Одеської області. Закінчив Петрівський радгосп-технікум, отримавши кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини. У 2007 році закінчив Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста. Працював поліцейським, захищаючи правопорядок і громадський спокій. У вільний час любив читати.

У вересні 2020 року чоловік підписав контракт із ЗСУ. Служив у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні «Вінницькі Скіфи», що у складі 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був головним сержантом взводу. Виконував бойові завдання на території ООС. З початком повномасштабної війни Руслан разом із підрозділом продовжував боронити Україну від ворогів. З 5 серпня 2022-го виконував обов`язки командира механізованого взводу механізованої роти. 16 серпня за ініціативи командира роти розпочався збір документів щодо призначення Руслана Костенка на вищу офіцерську посаду. Проте наступного дня він був поранений і на службу вже не повернувся.

«Мій батько завжди прагнув захищати незалежність нашої країни. Тато завжди цікавився нашими справами, з ним ми говорили про все та намагалися насолоджуватись кожною миттю, проведеною разом. Після того, як побував на війні, він став цінувати кожну хвилину, проведену з рідними, по-іншому почав дивитися на все, що відбувається. Батько жодним словом не обмовився про те, що йому довелося пережити у тому пеклі. Тато… Я тебе неймовірно сильно люблю і ніколи не думала, що твоя історія закінчиться ось так. Вибач за те, що не казала тобі так часто, що люблю тебе... Якби знала, що так станеться, що ми бачились з тобою останній раз, я б сказала тобі, що ти – найкращий батько та найкраща людина в світі. Я провела з тобою все моє життя і досі не можу повірити в те, що тебе вже немає. Ти – мій Герой. Мій воїн. Я завжди, завжди буду любити тебе. Будь ласка, бережи себе там. Ти найсильніший, найдобріший. Для мене честь бути твоєю донькою тоді і зараз. Ти назавжди моя найдорожча людина…» – написала Крістіна Костенко.

Посмертно старший сержант Костенко Р.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя у місті Кодима Одеської області, де він жив із родиною.