Головний сержант Руслан Харюк на псевдо KING поліг 27 червня 2024 року поблизу села Сокіл на Донеччині. При штурмі позицій окупантів, підійшовши майже впритул до ворога, загинув від мінометного обстрілу.

Руслан народився в селі Плоска Чернівецької області. Закінчив школу та пішов в армію. Служив у Національній гвардії України. Потім працював у підрозділі швидкого реагування «Тигр». Захоплювався давньогрецьким бойовим мистецтвом – панкратіон.

Під час повномасштабного вторгнення Руслан проходив службу в 355-му навчальному механізованому полку (в/ч А3211). Брав участь у звільненні населених пунктів Харківської області: Руські Тишки, Борщова, Черкаські Тишки, Купʼянськ. Виконував складні бойові завдання. Разом із побратимами боронив Бахмут та Кліщіївку на Донеччині. 12 жовтня 2022 року отримав тяжкі осколкові поранення. Проходив тривалу реабілітацію. Після чого прийняв рішення знову повертатися на фронт. Пройшов навчання у Британії, де показав високі результати. Працював інструктором і передавав свій цінний бойовий досвід. З червня був прикомандирований до 47-ї окремої механізованої бригади, де обійняв посаду головного сержанта розвідки.

«З перших днів війни пішов добровольцем. Руслан завжди мав чітку позицію, був патріотом та дуже любив Україну. Вважав обов'язком кожного чоловіка її захищати. У будь-якій ситуації відстоював справедливість, незважаючи ні на що. Він був дуже добрим, чемним, гарно вихованим і турботливим. Які б ситуації не траплялися, був позитивним та жартував. Завжди як командир був надійним плечем для своїх побратимів, з якими вони пройшли чимало гарячих точок та пережили багато складних моментів. Руслан до останнього подиху із честю виконував свій обовʼязок, був вірний присязі, українському народу та Україні», – розповіла Вікторія, близька людина загиблого.

Поховали воїна в рідному селі.

З війни Руслана чекали мама та кохана.