Боєць Руслан Басмов, позивний Бас, загинув 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Благодатне на Донеччині. Захиснику було 19 років.

Руслан родом з Одеси. Навчався у ліцеї №153. З дитинства захоплювався футболом. Закінчив Одеську академію ФК «Чорноморець» та грав за цей клуб. За два місяці до початку великої війни поїхав на Закарпаття, виступав за ФК «Марамуреш» у Солотвиному.

Після повномасштабного вторгнення Руслан почав займатися волонтерською діяльністю на Чернігівщині, Дніпропетровщині й Донеччині. Згодом і сам став на захист рідної країни від окупантів. Пішов добровольцем до спецпідрозділу «Кракен», що підпорядковується Головному управлінню розвідки Міноборони України. Служив у роті «Спрут».

«Брате Бас... Вправний воїн, сіяч паніки і розпачу в ряди окупантів. Лише ми, твої побратими та рідні тобі люди, знали, яка добра і справедлива душа прихована за цими грізними обладунками. Я давно не зустрічав людини чеснішої і справедливішої за тебе. Людини з великої букви. Справжній лицар, достойний син своєї землі. Цей бій, що не стихав цілу добу, то було справжнє пекло. Прийде час і про нього можна буде розповісти. А зараз тужимо за непоправною втратою для України. Один з найкращих її синів відійшов у вічність. Туга і праведна лють... А ще пам'ять про Руслана. До зустрічі, брате. Нехай з Богом спочиває твоя душа, а пам'ять про тебе живе у віках», – написав побратим Ростислав Ватаг.

«Друг Бас, пробач, не вберіг я тебе, зовсім юний, працьовитий, але лютий і мужній воїн. Ти вбив сотні ворогів своїм Бульдогом, ми вбили та вб’ємо ще тисячу, але і це мене не влаштує. Мене не влаштовує міняти кращих з кращих на викиднів мордору. Немає ціни життю, яке ти жив гідно. До зустрічі, друже Бас, до зустрічі співробітник ГУР МО Руслан Басмов. Ми ще вип’ємо меду та згадаємо, як яскраво ми прожили наші короткі життя!» – додав інший побратим Артем Романов.

«Це неймовірний хлопець, який був людянішим за усіх, кого я знала до знайомства з ним! Він покинув волонтерство і став до лав, щоб захистити свою родину, друзів, близьких. І обіцяв мамі, що «все буде добре»… Тепер ми боремося, щоб його ім'я увійшло в історію як достойного захисника нашої неньки», – розповіла мама його нареченої Наталія.

Поховали молодого воїна у селищі Авангард Одеської області.

У Руслана залишилися мама, бабуся, молодша сестра, кохана, інші рідні, друзі та побратими.