Старший солдат Роман Громлюк на псевдо Гром поліг 18 жовтня 2024 року у бою поблизу міста Гірник на Донеччині. Він зазнав смертельної вибухової травми. Воїну тепер тепер назавжди 30 років.

Роман народився у Вінниці. Опанував професію кухаря-кондитера у Вінницькому вищому професійному училищі №4. Потім заочно навчався у Вінницькому національному аграрному університеті на факультеті технології виробництва, переробки та робототехніки у тваринництві. Близько 10 років працював на місцевому підприємстві «АГРАНА ФРУТ». Захоплювався спортом, свого часу займався єдиноборствами. Дуже любив тварин і піклувався про них навіть на війні. Останній раз, коли приїздив додому, привіз сіре кошеня, яке тепер нагадує родині про Романа.

Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем 120-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Служив на посаді командира мінометного розрахунку у 210-му батальйоні. Захищав рідну землю від окупантів, зокрема на Запорізькому та Донецькому напрямках.

«Рома був цілеспрямованим і наполегливим. "Великий як ведмідь, а добрий як дитина", – так про нього говорили, бо він був чуйним, уважним, небайдужим. Він дуже любив життя та людей: рідних і знайомих, близьких і не зовсім. Мріяв про сім’ю і маленьку донечку. Але ворожий снаряд обірвав молоде життя. Мій брат – це та людина, про яку можна сказати: "Найкращий із людей". Я люблю Рому і пишаюся ним. І все життя намагатимуся гідно берегти пам'ять про нього», – розповіла його двоюрідна сестра Олена Загичка.

Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища Вінниччини.

У нього залишились батьки, старший брат, рідні, друзі та кохана дівчина.