58-річна Раїса Умнова потрапила під обстріл у черзі по хліб у Чернігові на вулиці Соборності (колишня Доценка) 16 березня 2022 року. Її відвезли в лікарню, прооперували, та врятувати життя жінці не вдалося. 18 березня Раїса померла.

«Я жила в іншому місті. Востаннє розмовляла з мамою телефоном 13 березня. Хотіла, щоб вона виїхала. Але мама відмовилася. Тоді машини дорогою розстрілювали, крім того, в місті залишалося чимало дітей, пенсіонерів, яким потрібно було допомагати. Тож мама вирішила, що там буде кориснішою. 15-го з мамою не було зв’язку. А 16 березня в новинах показали, що російські військові обстріляли чергу по хліб у Чернігові. Я одразу не зрозуміла, де це сталося. А потім подзвонив брат, він військовий, сказав, що це мамин район», – розповіла донька Ніна Стеценко.

Вона знайшла волонтера, який приїхав до помешкання Раїси. У дверях була записка від неї про те, що поранена і в лікарні. Доїхати туди волонтер не міг через обстріли. Згодом через інших волонтерів Ніна дізналася, що мама померла.

«Я телефоном спілкувалася з лікарем, медсестрою. Вони розповіли, що мама була при тямі, коли її привезли. Вона особисто подала всі дані про себе. Мала поранення ніг і сильне ураження черевної порожнини. Тоді важко було з ліками. Мама відмовилася від знеболювального, мотивуючи це тим, що були люди, яким потрібніше. В цьому була вся вона. Я знаю, що до поранення вона двічі під обстрілами ходила здавати кров, бо мала рідкісну групу», – розповіла донька.

Вона шукала способи вивезти тіло, та через обстріли, мінування і зруйновані шляхи це було неможливо.

Раїсу Умнову поховали на кладовищі «Ялівщина» у Чернігові поряд із іншими загиблими від російських обстрілів. Донька Ніна виїхала за кордон і повертатися не наважується. На її прохання кур’єр приносить квіти на могилу мами.

Раїса Умнова народилася у селі Широка Балка Кіровоградської області у родині, де зростало 11 дітей. Працювала продавчинею у Світловодську. Одружилася, народила двох дітей.

У 2001-му їй запропонували роботу в Чернігові – там відкривалася кондитерська фабрика. Жінка погодилася. Починала свій шлях на фабриці з робітничої посади, а звільнялася вже комерційною директоркою. Останні роки працювала страховою агенткою. Її приваблювали можливості кар’єрного зростання, подорожей.

«Мама була справедливою, доброю, щирою. Її колеги її обожнюють. Я хотіла найняти людину, яка б доглядала за могилою. Але вони наполягли, що самі це робитимуть. Це дуже щемливо... Мама хотіла, щоб її прах розвіяли. Сподіваюся, ми зробимо це після закінчення війни», – поділилася Ніна.

У Раїси Умнової залишилися донька, син, троє онуків, брати, сестри й інші родичі. Чоловік помер до повномасштабної війни.