Пенсіонерка Раїса Казакова загинула під час чергового обстрілу Харкова російськими військами 21 червня. В той день місцеві нарахували у цих околицях дев’ять прильотів – порог бив «Ураганами».

Раїсу Казакову сусіди називали не інакше, як бабуся Рая. Нf момент початку обстрілу, вона вибирала горох на свому городі. Один із снарядів потрапив прямо на подвір’я бабусі Раїси. Спалахнула пожежа, одна з присадибних будівель вигоріла вщент. Відро з горохом, який вибирала пенсіонерка, сплавилося. Саму бабусю Раю, за згадками сусіда, довго не могли знайти:

«Я зайшов у двір, і тут один вибух десь поруч. Тільки заходжу в дім, вибухова хвиля по потилиці вдарила. Я вибіг, почав кричати: Бабо Рає, тьотя Людо! З нею дочка жила і онук. Онук був на роботі, я його видзвонив. Ми викликали пожежників, а доти гасили всією вулицею. Ми тут згуртовані, усі прибігли з відрами. Увесь дім оглянули – бабусі Раї немає. На город страшно було вийти, там же уламки – раптом що. А потім побачили від сукні клаптик... Її привалило, відкинуло прямо там, де вона збирала горох, снаряд приземлився за 3 метри».

Шансів вижити у бабусі Раїси не було. Її дочка Люда вижила лише тому, що була з іншого боку будинку. Але і туди долетіло скло і дрібне залізяччя від снаряду, жінці поранило ноги. У сусідніх будинках посікло двері та вікна. Решта «Ураганів» потрапили на промзону неподалік, там загорілися комерційні склади.

Окрім бабусі Раї, того дня в Харкові загинули ще четверо людей. Усі цивільні. Після обстрілів 21 і 22 червня на вулиці, де загинула пенсіонерка, майже не залишилося мешканців. Ті, хто все ж таки вирішив лишатися, ночують виключно у підвалах чи у заводському укритті неподалік.
Невгамовна як на свої 85-ть і добра. Так згадують Раїсу Казакову сусідки:

«Усе то на городі прибирає, то з відром сміття несе. Ще онук її сварив дуже, щоб більше відпочивала. А вона ні в яку. Міцного гарту! Вона ж 37-го року народження, Другу світову пережила, їй тоді вісім було, а тут вбили».