У ніч на 8 березня 2022 року у будинок, де мешкала родина Шайхутдінових, влучив ворожий снаряд. Будівельний уламок вдарив 67-річного Раіфа в спину, в ділянці серця. Він упав. Проте знайшов сили підвестися, щоби відкопати дочку з-під завалів. Невдовзі після травми життя Раіфа обірвалося.

«Внаслідок удару у батька відійшов стент. Отримати медичну допомогу не було можливості. Тато тримався до останнього. Навіть зробив запаси води та розчистив стежку, щоби можна було пройти до понівеченого будинку через подвір’я – після обстрілів воно було засипано уламками і сміттям. Серце батька зупинилося 23 березня приблизно о 7-ій ранку. Він ще встиг довезти до двору візок із водою. Помер із усмішкою на обличчі. Стояв, спершись на ручку візка. Ми з мамою так його і знайшли. У травні 2022 року батькові мало виповнитися 68 років», – розповіла донька Наталя.

Раіф Шайхутдінов народився в місті Кизил (РФ) – туди, як етнічного татарина, з української Луганщини депортували його батька. Після армії Раіф приїхав до Маріуполя. Близько 35 років працював у Маріупольському морському торговельному порту. Був докером-механізатором. Разом із дружиною Людмилою виховував двох дітей. На пенсії захоплювався риболовлею, багато читав.

Раіф пережив два інфаркти. Йому робили коронарне стентування. Попри проблеми зі здоров’ям, він був дуже жвавим та активним, пригадують рідні.

«Батько був хазяйновитий. У дворі і в будинку підтримував ідеальну чистоту. Він не сидів спокійно: постійно щось лагодив, прибирав. Був товариський, не відмовляв у допомозі. Жителі Піщанки і колишні співробітники його дуже любили. Він дбав про дружину і стареньку тещу. Коли мати перенесла інсульт, взяв на себе всі господарські клопоти. Багато часу присвячував своєму єдиному онукові, якого обожнював: возив його до ліцею, на тренування, на змагання. Мав собаку Джека, якого завжди балував», – згадала про тата донька Наталія.

Із 2014 року Раіф припинив спілкування з родичами з Росії, які підтримували агресію проти України.

Раіфа Шайхутдінова поховали під обстрілами – на старому кладовищі у могилі бабусі його дружини. У нього залишилися син, донька, онук та невістка.

Дружина померла через 1,5 року від втрати чоловіка. Не витримало серце.