33-річний Петро Сорока був жителем Рівненщини, працював будівельником на Київщині – неподалік села Димерка Вишгородського району. 23 лютого 2022 року він приїхав на роботу. 24-го подзвонив дружині Тетяні зі словами: «Війна почалась, Гостомель бомблять». Петро Сорока з братом і товаришами вирішили повертатися додому на Рівненщину.

«25 лютого вранці вони вирушили в дорогу. Доїхали до Димерки. Там два дні пробули в підвалі п’ятиповерхівки. 27 лютого о сьомій ранку вирушили знову в дорогу, поїхали в об'їзд. У Бучанському районі натрапили на колону танків. Їх розстріляли автоматною чергою. В авто було четверо чоловіків. Рідний брат Петра вижив, а водій і мій чоловік загинули», – розповіла дружина Петра Сороки, Тетяна.

Тіла чоловіків виявили у квітні, після звільнення терен Київщини.

«Коли забирали авто, обшукали місцевість і виявили тіло водія, а мого чоловіка – спершу ні. Потім випадково, коли забирали гілля, побачили, що земля посунулась, і так знайшли мого найціннішого», – розповіла Тетяна.

Петро Сорока за професією був учителем фізкультури, а також мав фах психолога. Працював за цими двома спеціальностями. В сільській раді – соціальним працівником, а вчителем фізкультури – у місті Сарни. Згодом подався працювати до Київщини, останні шість років займався будівництвом у Вишгородському районі.

У Петра Сороки залишилися дружина, двоє дітей, мама, сестра і брат.