19-річний солдат Павло Сльота загинув 1 квітня 2023 року поблизу села Ступочки на Бахмутському напрямку Донеччини. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельне осколкове поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Павло народився в селі Латівка Одеської області. Здобув середню спеціальну освіту в Одеському професійному училищі. Захоплювався автомобілями та їхнім ремонтом, цим заробляв під час навчання.

Восени 2021 року хлопець був призваний на строкову військову службу. Проходив її в Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Коли почалася повномасштабна війна, разом із побратимами обороняв Київ. Згодом добровольцем поїхав на Донеччину.

«Паша – онук моєї сестри. Але я вважаю його і своїм онуком, тому що він ріс на моїх очах. Перші свої кроки він зробив з моєю поміччю, кожного літа його привозили до мене на Херсонщину. Він був дуже веселим і метушливим хлопчиком. Мої знайомі називали його «живчиком»… Коли почалася війна, він перебував в Києві, охороняли урядовий квартал. А згодом він пішов добровольцем на фронт. Був в Краматорську й Костянтинівці Донецької області, виїжджав на позиції під Бахмут. Але він все говорив, що хоче перевестися на Херсонський напрямок, щоб звільнити від окупантів моє село. А 1 квітня 2023 року Паші не стало – він та його побратими попали під мінометний обстріл під Бахмутом (н.п. Ступочки). Всі, окрім Паші, залишилися живі. Йому було лише 19, коли він віддав найцінніше – своє життя, за свободу і незалежність України, за те, щоб ми з вами могли жити», – написала Наталія Пахомова Лонська.

«Павло був найщирішою та найвеселішою людиною на світі. Останні слова, які він сказав вдома: «Хто, як не я?» – додала його дівчина Кіра Петровська.

Поховали молодого воїна на Західному кладовищі в Одесі.

У Павла залишилися батьки, бабуся, дядько, молодший брат, дівчина, рідні, друзі та побратими.