Солдат Павло Савлук, позивний Рудий, загинув 4 червня 2023 року поблизу села Новопіль на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок влучення в його окоп бомби ФАБ-500 з боку російських окупантів. Воїну назавжди 39 років.

Павло народився в селищі Кирнасівка Вінницької області. Закінчив там школу. Потім продовжив навчання в Брацлавському училищі, де здобув професію слюсара-електрика. Одружився і згодом з родиною переїхав до міста Приморськ Запорізької області. Усе життя працював будівельником. Любив робити незвичні речі з дерева.

Коли почалася російсько-українська війна 2014 року, чоловік намагався потрапити на фронт. Але через проблеми зі здоров’ям йому відмовили, тому він разом із сім’єю активно займався волонтерською діяльністю. Павло був затятим патріотом, любив усе, пов’язане з культурою рідної країни.

На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Павло знову пішов до військкомату, щоб приєднатися до лав захисників. І цього разу його мобілізували. Так чоловік став бійцем 114-го батальйону 110-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Служив у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. Мужньо й гідно виконував бойові завдання. Щиро вірив у перемогу над ворогом.

«Він завжди називав мене донею, а я його – татом. Хоч він і був моїм вітчимом, дав мені те, чого не зміг дати рідний батько. Мій тато пішов воювати фактично відразу після того, як почалося повномасштабне вторгнення. Він мав проблеми зі здоров'ям і міг спокійно «відкосити», але не став. І я, чесно кажучи, абсолютно не здивована. Бо він любив цю країну понад усе. Коли ми переїхали у Приморськ Запорізької області, зараз тимчасово окуповане місто, він був чи не єдиною людиною, яка говорила українською. Він ще тоді розумів її цінність та принципово не переходив на російську. Він ще до 2014 року знав, як важливо відхрещуватися від всього, пов'язаного із Росією. Коли у 2014 році його не прийняли до війська, він з моєю мамою зайнявся волонтерством. Я досі пам'ятаю запах пирогів, які ми пекли для військових», – розповіла донька полеглого захисника Альона Захарова.

Поховали Павла в рідному селі на Вінниччині.

У захисника залишилися мама, сестра, кохана дружина та дві доньки.