Солдат Павло Подолей помер у шпиталі 8 серпня 2024 року. Воїн отримав чисельні поранення внаслідок ворожого артобстрілу під час виконання бойового завдання. Коли здавалося, що йде на поправку, в нього відкрилася внутрішня кровотеча. Захиснику назавжди 40 років.

Павло народився в місті Мукачеве на Закарпатті. Був одним із сімох дітей в родині священика. Батько з малого віку долучав сина до таїнств церкви. Після школи Павло пішов навчатися у Мукачівське духовне училище. Став дияконом, був розподілений у село Череївці біля Мукачева. За декілька років дослужився до сану протоієрея.

Більшу частину життя Павла займала церква та сім’я. У вільний час любив читати, особливо духовну літературу. Любив із батьком і старшим сином ходити в ліс по гриби. Був суворим, справедливим, стриманим, не виносив емоції на публіку.

У липні 2022 року Павло прийшов працювати на «Нову пошту», щоб покращити добробут родини, не залишаючи служби у церкві.

На війну потрапив звичайним солдатом. Це було наприкінці березня 2023 року. Пройшовши навчання, у складі 101-ої окремої бригади ТрО виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку. Отримав статус учасника бойових дій і нагрудний знак «Ветеран війни».

«Він ділився своїми почуттями, розповідав про те страшне, що хлопці там переживають. По суті, він був не лише воїном, а й нештатним духівником, психологом. До нього хлопці йшли, розповідали свої болі, він щось їм радив, допомагав триматися морально, шукати підтримку у Богові», – каже дружина Мар’яна.

У липні 2024-го під час артобстрілу Павло отримав важке поранення внутрішніх органів. Довго лежав у госпіталі в Запоріжжі. Почав іти на поправку, здавалося, що загроза життю минула.

«Його відправили на ВЛК, мали комісувати. Він навіть уже телефонував на «Нову
пошту», питав, чи приймуть його назад. Але несподівано помер від внутрішньої кровотечі, яка була спричинена пораненням», – говорить Мар’яна.

Поховали захисника у рідному Мукачеві.

У Павла залишились дружина, двоє синів та рідні.