Сержант Павло Махно, позивний Махно, отримав важкі поранення в бою за село Велика Комишуваха Харківської області. Під час виконання завдання в окоп, де він перебував, прилетіла міна.

Ще рік військовослужбовець вважався зниклим безвісти, а потім його рідні зʼясували, що чоловіка вдалося евакуювати. Він проходив лікування в госпіталях сіл Лозове та Близнюки. А 17 квітня 2022 року, не доїхавши кілька кілометрів до медичного закладу в Харкові, помер.

Павлові Валерійовичу було 54 роки. Він народився в місті Дніпро. Навчався у школі №38, потім здобув фах електромонтера з ремонту електрообладнання. Служив в армії на посаді водія-механіка БТР. У 2013 році закінчив Державний Дніпропетровський навчальний центр «Дніпроагротехсервіс», де отримав фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва категорії А.

Понад двадцять років пропрацював на авторинку, останнім місцем роботи чоловіка був меблевий завод. У вільний час любив читати, обожнював виїздити з рідними на природу, до річки. Випікав торти на замовлення, а також займався сільським господарством: вирощував овочі, пшеницю та соняшник, мріяв завести свиней, гусей і курей. Намагався вирощувати все без хімікатів – це хобі було стало віддушиною після участі в антитерористичній операції.

У 2015 році чоловіка мобілізували до 39-ї окремої механізованої бригади, де він обіймав посаду гранатометника. Брав участь у боях за Костянтинівку, Широке, Веселе, Піски, Авдіївку. 24 лютого 2022 році він знову став на захист України, долучившись до складу 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Був навідником. Нагороджений відзнакою «За участь в Антитерористичній операції» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Він був чудовим батьком. У дитинстві проводив дуже багато часу зі мною: грався, читав книжки, готував їсти та займався зі мною, коли мама здобувала другу професію. Тато навіть із того, що мав, зробив невеликий майданчик: уклав пісочницю, вкопав колеса і зробив ще декілька розваг. Будував шалаші у дворі. До нього завжди можна було прийти з будь-яким запитанням, і він знав відповідь. Брав мене з собою всюди, де тільки міг. Тато був для мене найкращим другом, я провела з ним більшість свого життя», – розповіла Маргарита Махно.

Поховали захисника на Краснопільському кладовищі міста Дніпро.

У Павла залишилися батьки, брат, дружина і троє дітей.