Старший солдат Павло Ковальський загинув 27 вересня 2022 року від важких поранень, отриманих під час бойових дій біля села Шандриголове на Донецькому напрямку. Захиснику назавжди залишилось 30 років.

Павло народився в селі Петрівка, нині – Хейлове, Черкаської області. Жив у селі Бачкурине рідної області. Закінчив там загальноосвітню школу. Навчався в Уманському педагогічному університеті імені П. Тичини, де здобув спеціальність вчителя фізичної культури. У 2011-2012 роках проходив військову строкову службу в лавах ЗСУ. Вчителем так і не став, хоча дуже любив дітей. Проте віднайшов себе у будівельній та столярній сферах. Як розповідають рідні, він був висококласним будівельником і майстром із ремонтних робіт. Одним із улюблених захоплень була столярна справа. Останні роки працював у Одесі на будівництві.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Черкащину, щоб захищати свій рідний край. Спочатку ніс варту на блокпості в селі Бачкурине, потім був мобілізований до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 25-ій окремій повітрянодесатній Січеславській бригаді. Був телефоністом-лінійним наглядачем взводу зв'язку.

«Відважний, сміливий боєць, надійний бойовий товариш мужньо захищав кордони від ворога. І понад усе бажав миру в Україні. Молодий, розумний і активний. Людина честі й принципів. Ніколи нікого не боявся та ніколи не ховався. Завжди говорив правду, відстоював справедливість і за нею йшов до кінця…» – зазначили у Монастирищенській громаді.

Посмертно старший солдат Ковальський П.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя в рідному селі на Черкащині.

Вдома на Павла чекали батьки, брат, кохана дівчина, рідні та друзі.