2 серпня 2022-го обірвалося життя 35-річного Павла Ковальчука. Він був жертвою ракетного удару по Вінниці. 14 липня під час обстрілу перебував у своєму кабінеті в клініці «Нейромед».

Павлові вдалося самотужки вибігти з палаючого приміщення і дістатися карети «швидкої». Після 20 днів боротьби серце чоловіка зупинилося. 70% опіків тіла спричинили сепсис.

Павло Ковальчук народився і жив у Вінниці. Єдиний син у сімʼї лікарів – Анни Казимирівни та Василя Павловича. Навчався у школі №33. З дитинства захопився неврологією. Вирішив, що працюватиме у дитячій неврології та нейрохірургії.

Студентські роки на педіатричному факультеті Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова були для нього веселими, цікавими. Подарували справжніх друзів. «Паша був як клей, що зміцнював та об'єднув нас. У нього був талант дружити, розуміти і розкривати людей», – сказали друзі Павла.

У 2010 році Павло став батьком сина Івана. Після здобуття фаху працював лікарем-неврологом у дитячій обласній лікарні Вінниці. З 2019 року приєднався до колективу приватного медичного центру, з часом повністю пішов з державної медицини.

Самостійно досконало вивчив англійську. Входив до українських і міжнародних медичних організацій. Однією з його мрій було змінити стан дитячої неврології в Україні.

«Надзвичайно обдарований, інтелектуал, цілеспрямований та амбіційний. Він відрізнявся тим, що не боявся залучати нові методики, нові напрямки – він сам їх створював. Усі дивувались його вмінню знаходити контакт навіть із найменшими пацієнтами. У нас його всі дуже любили, він був привітним і дотепним…», – сказав Руслан Сиваченко, директор мережі діагностичних центрів «Нейромед».

Із початком повномасштабного російського вторгнення Павло став дбати про забезпечення протисудомними препаратами дітей з епілепсією з усієї країни. У вільний час на волонтерських засадах консультував пацієнтів із важкою патологією.

28 липня 2022 року вони з дружиною Юлією мали відзначати 5-ту річницю весілля, а за кілька днів до теракту у Вінниці, 9 липня, дізнались про те, що стануть батьками. Павло мріяв побудувати будинок, де лунатиме дитячий сміх і буде німецька вівчарка вульф, як у його дитинстві.

«Такий впертий у всьому: мав алергію на креветки і все одно не відмовляв собі ними ласувати. За умови, що я начищу і дам таблетку від алергії одразу. Казав, що з моїх рук все смачніше. А ще Паша міг з допомогою шматочків нитки створити чудову картину. Обожнював гарні краєвиди: море, гори. Обожнював подорожі і людей… Йому було цікаво все – він мав бездоганний смак у музиці, літературі, кіно. Водіння стало справжнім хобі для нього», – розповіла дружина Юлія.

Життєвим кредо Павла було: «Намагаюсь зробити себе і світ трішки кращим, а близьких людей – щасливішими».

У Павла Ковальчука залишились батьки, дружина Юлія, новонароджена донечка Івона, син Іван від першого шлюбу, а також багато друзів, колег і маленьких пацієнтів.